Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Під куполом

Великий Джим подумав, чи не Дістати ніж, але то була надто трудомістка робота для людини, у котрої проблеми з серцем (він знову собі пообіцяв, що займеться своїм здоров'ям, щойно завершиться ця криза). Натомість він підібрав Картерів пістолет і підступив до дурненького пацана.

— Картере? Ти все ще з нами?

Картер простогнав, намагаючись перевернутися, але не подужав.

— Я тут збираюся вистрелити тобі у потилицю, саме так, як ти був мені пропонував. Але спершу хочу подарувати тобі одну, фінальну, пораду. Ти слухаєш?

Картер знову простогнав. Великий Джим сприйняв це за ствердження.

— Порада така: вправному політику ніколи не залишай часу на молитву.

Великий Джим натиснув гачок.

12

— Хлопчик помирає! — закричав рядовий Еймс. — Мені здається, хлопчик помирає!

Поряд з Еймсом став на коліна Сержант Грох і зазирнув у брудну щілину внизу Купола. Оллі Дінсмор лежав боком, буквально притиснувшись губами до тепер уже оприявленої, завдяки налиплому до неї бруду, стіни. З найкращою зі своїх командних інтонацій Грох гаркнув:

— Йо! Оллі Дінсмор! Рівняйсь, кроком руш!

Повільно, хлопчик розплющив очі й подивився на двох чоловіків, що уклякли за два фути від нього, проте в прохолоднішому, чистішому світі.

— Що? — шепнув він.

— Нічого, синку, — сказав Грох. — Спи собі далі.

Грох обернувся до Еймса:

— Попустіться з нервами, рядовий. З ним все гаразд.

— Та негаразд. Ви на нього лишень подивіться.

Грох взяв Еймса за руку й потягнув його вгору — доволі делікатно, — коли вони підвелися, він погодився з рядовим тихим голосом.

— Авжеж. Справи в нього аж ніяк не гаразд, але він живий і спить, а це найкраще, чого ми наразі можемо чекати. Так він втрачає з організму менше кисню. А ви йдіть, знайдіть собі щось поїсти. Ви снідали взагалі?

Еймс похитав головою. Сніданок йому навіть на думку не спадав.

— Я хочу залишитися тут, раптом він очуняє, — рядовий завагався, і раптом випалив: — Я хочу бути тут, якщо він помре.

— Він не помре, принаймні не зараз, — заперечив Грох, сам не маючи поняття, правий він чи ні. — Підіть, візьміть собі щось хоч у фургоні, хоча б шматок ковбаси зі шматком хліба. Ви вже ледь не на лайно зійшли, солдате.

Еймс мотнув головою в бік хлопця, котрий спав на обвугленій землі, притулившись носом і ротом до Купола. Обличчя в нього було зашмароване, ледь помітно здіймалися й опускались його груди.

— Скільки йому ще жити, як ви гадаєте, сержанте?

Грох похитав головою:

— Либонь, вже недовго. У тій групі, що на протилежному боці, хтось уже помер цієї ночі і ще кілька людей там також у поганому стані. А там все ж таки краще. Чистіше. Вам треба бути готовим.

Еймс відчув, що ось-ось заплаче.

— Хлопчик утратив всю свою родину.

— Підіть і поїжте. Я тут постережу, поки ви повернетеся.

— Але після того я зможу тут залишатися?

— Рядовий, хлопець хоче, щоб поряд були ви, значить, ви й будете. Будете до кінця.

Грох дивився, як Еймс бігом вирушив до столу біля гвинтокрила, де було розкладено сяку-таку їжу. Навкруги стояв гарний ранок, як і годиться для пізньої осені. Сяяло сонце, розтоплюючи залишки слідів приморозку. А за якихось кілька футів лежав світ-в-пузирі, де панував постійний морок, світ, в якому повітря було непридатним для дихання, а час зупинився й не мав ніякого значення. Грох пригадав ставок у Коннектикуті, у місті Вілтон[483], де минало його дитинство. У тому ставку жили золоті коропи, великі, старі рибини. Діти їх часто годували. Тобто до того дня, коли в котрогось з доглядачів трапилася якась аварія з розподілювачем добрив. Прощавайте, риби. Всі десять чи дванадцять штук плавали мертві на поверхні ставка.

Попередня
-= 560 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.


Останній коментар

anonymous12339 07.12.2014

Зараз дуже хочу проч тати цю книгу. На цю думку менк надихнув серіал, але на жаль поки його відхнімуть... думаю побачити щось захоплююче та ефектне


Buriakvova 19.09.2014

Всі книги які я читав цього автора класні


anonymous9792 15.06.2014

прекрасна книга.


Додати коментар