Слава ЗСУ!

Пісня про Роланда

(Переклад Вадима та Нінелі Пащенків)

1

Король наш Карл, Великий Імператор,

В Іспанії провоював сім років.

Весь край гірський він підкорив до моря

Фортеці непохитні впали швидко,

Ні міст, ні мурів не лишилось цілих.

Зосталась Сарагоса на горі лиш...

Там цар Марсілій, що не вірить в Бог

Шанує Аполліна й Магомета.

Та прийде час, і Бог його скарає.

Аой!

РАДА У МАРСІЛІЯ

2

Марсілій саме був у Сарагосі.

Пішов у сад під тінь дерев манливу.

І сів на трон лазурний; коло нього

Зібралося придворних тисяч двадцять.

До них звернувся з словом цар Марсілій:

«Біда прийшла в наш дім, сеньйори милі!

Правитель Франції-красуні Карл Великий

Прийшов наш край і нас завоювати.

Не маю вдосталь вояків могутніх,

Щоб дати відсіч ворогу лихому.

Порадьте ж ви, із маврів наймудріші,

Як врятуватись від ганьби та смерті?..»

Замислились невірні. Всюди тиша...

Озвався тільки Бланкандрін з Валь-Фонди.

3

Відомий Бланкандрін був серед маврів

Як мудрий чоловік, вояк відважний

І відданий царю порадник вправний.

«Відкиньте острах марний! - так сказав він, -

Присягу в дружбі й вірності ви дайте

Пихатому й погордливому Карлу.

Пішліть йому в дарунок псів мисливських,

Ведмедів, левів, сотень сім верблюдів

Та соколів із тисячу, а також

Із сріблом й злотом кілька сотень мулів

І з цінностями п\'ятдесят возів ще,

Сплатити щоб військам своїм спромігся.

Аж надто довго розоряв він край наш,

Нехай тепер повернеться в свій Ахен.

Скажіть, що прийдете слідом відразу,

Аби у день святого Михаїла

В Христову віру перейти смиренно

И служити Карлу по добру й по честі.

А схоче він - залишим аманатів

І десять, двадцять - скільки зажадає,

Дамо дітей, дружин коханих наших.

На вірну смерть віддам я перший сина,

На чужині хай краще всі загинуть,

Ніж нам позбутись слави та маєтків

Або ж з торбиною піти по світу».

Аой!

4

«Правицею, - продовжив, - присягаюсь,

І бородою, що на грудь спадає,

Побачите - відразу франки підуть