Слава ЗСУ!

Бо Карл, володар Франції, вам радить

Прийняти віру у Христа правдиву

І пів-Іспанії у лен в дарунок,

А другу частку - небожу Роланду.

Чванливий, гордий буде ваш сусіда.

Якщо угода ця вам не підходить,

Карл прийде, Сарагосу всю обложить,

Вас візьмуть силоміць і добре зв\'яжуть.

Вас одвезуть в його престольний Ахен,

Не посадовлять на парадних коней

Чи мулів, лошаків, щоб їхать верхи,

Вас кинуть на шкапину жалюгідну,

Судитимуть і одвезуть на плаху.

Ось те, що вам король звелів сказати».

І він подав листа в правицю мавра.

37

Від люті аж почервонів Марсілій,

Зламав печатку, віск на землю кинув.

Листа він розгорнув і промовляє:

«Землі французької володар грізний

Нагадує про біль свій і образу

За двох послів, Базилія й Базана,

Що стратив я на пагорбах Альтільї.

Якщо життя я хочу врятувати,

Потрібно видать дядечка - Халіфа,

Інакше Карл нашле на мене кару».

Скінчив Марсілій, син його озвався,

Звернувсь до батька: «Ганелон безумний,

Брехун і заслуговує на смерть він!

Віддай його, з ним швидко я покінчу!»

Це чує Ганелон, меча оголив

І притулився до сосни плечима.

УГОДА З МАРСІЛІЄМ

38

Прийшов до свого саду цар Марсілій,

Найродовитіші пішли з ним разом:

Вже посивілий Бланкандрін премудрий

Із принцем Джурфаленом, спадкоємцем,

Халіф - Марсілію і друг, і дядько.

Промовив Бланкандрін: «Покличте франка,

Він заприсягся нам допомагати».

Марсілій відмовляє: «Хай заходить!»

Мавр Ганелона взяв за руку праву

И привів його у царський сад до трону.

Підготували там безчесну зраду.

Аой!

39

«Мій любий Ганелоне, - цар промовив, -

Не знаючи, поквапився я надто

І в гніві намагавсь вас списом вдарить.

Я соболями оплачу помилку,

їх вартість - п\'ятсот ліврів золотими,

Тож за образу щедрий дам я викуп!»

І Ганелон: «Від цього не відмовлюсь:

А за добро хай Бог і вам віддячить!»

Аой!

40

Марсілій знов: «Повірте, Ганелоне,

Що від душі вас хочу полюбити.

Мені кортить про Карла більш почути.