Слава ЗСУ!

Тоді не знатимете більше воєн».

Віддав Марсілій рукавицю мовчки.

Аой!

70

Взяв рукавицю Аельрот пихатий,

І гордо він звертається до дядька:

«Мій любий сіре, ваш дарунок цінний,

Та оберіть одинадцять баронів,

Дванадцятьох ми переможем перів».

Тут другий дядько - Фальзарон озвався

(Царю доводився він братом рідним):

«Племіннику мій любий, підем разом

На бойовище й розпочнемо битву.

Цей ар\'єргард, частину війська Карла,

Упевнений, ми знищим дуже швидко!»

Аой!

71

Під\'їхав збоку також Корсабліс,

Берберів цар, хитрішого не знайдеш,

А промовляв, як той васал покірний:

«Коли за вас б\'ємося, страх далеко!»

Аж ось озвався і Мальпрім з Брігалю,

Він швидко біга, огира прудкіше,

І закричав цареві на весь голос:

«Я поведу загін свій в Ронсеваль,

Якщо знайду Роланда, то понищу!»

72

Був там також емір із Балагер,

Красивий, з ясним гордовитим зором,

Величний має вигляд на коні він.

Пишається озброєнням чудовим.

Його відвага всім давно відома.

Якби хрещений, був би справжній лицар!

Він до Марсілія звернувся гідно:

«Потішить хочу в Ронсевалі душу,

Роланда стріну - мертвим впасти змушу.

З ним Олів\'єра, всіх дванадцять перів.

Загинуть франки в горі та безчесті.

Карл вже недужий і старий базіка,

Відмовиться від дальших битв із нами.

Збережемо Іспанії ми спокій!»

Марсілій-цар подякував привітно.

Аой!

73

Був там емір один, він з Моріани,

Підлішого ще не було в тім краї!

Перед царем почав він хизуватись:

«Я в Ронсеваль веду хоробре військо -

З щитами і списами тисяч двадцять.

Якщо Роланда стріну - буде мертвий.

Карл муситиме плакати довіку».

Аой!

74

Ще був Торджис сміливий з Тортелози,

Як ленний граф володарь цього міста.

Старий, непримиренний ворог франків.

Під\'їхав він і приєднавсь до інших,

Сказав царю: «Марсілію, не бійтесь:

Наш Магомет здола Петра святого,

Моліться, й він дарує перемогу.