Слава ЗСУ!

Щити і лати сонце відбивають,

Загрозливо стирчать списи з стрічками.

Загони маврів важко полічити,

Силенна сила вояків на марші.

Тут стало моторошно Олів\'єру.

Він поспіхом спускається до війська,

Прийшов до франків, розповів, що вгледів.

82

Сказав: «На нас йде сарацинів безліч,

Стількох відразу ще ніхто не бачив.

їх перед нами близько сотні тисяч.

В міцних кольчугах, шоломах блискучих,

Із довгими списами з гострим вістрям.

На нас чекає битва небувала.

Помилуй, Боже, франків, дай нам мужність

І твердість, ми непереможні в битві!»

Французи хором: «Втікачу - безчестя!

Помрем ми краще, та ніхто не зрадить!»

Аой!

ГОРДОТА РОЛАНДА

83

Тут Олів\'єр додав: «Тьма-тьмуща маврів,

А наших вояків не так й багато.

Сурміть, Роланде-друже, в ріг негайно,

Почує Карл, повернеться із військом».

Та відповів Роланд: «Я не безумець,

Щоби зганьбити честь свою довіку.

Мій Дюрандаль завдасть страшних ударів

І до ефеса вщент заллється кров\'ю.

Прийшли на лихо в бескеди ці маври

І, певний, всі приречені на смерть в них!»

Аой!

84

«Роланде, в Оліфант сурмити треба!

Почувши, Карл повернеться із військом,

З баронами на поміч поспішить нам!»

Роланд відповідав: «Хай Бог боронить,

Щоб я збезчестив весь свій рід шляхетний,

Красуню-Францію покрив безслав\'ям!

Мій добрий меч на поясі висить ще,

І Дюрандаль завдасть страшних ударів,

Побачите його в крові багряній!

Собі на горе маври позбігались,

І запевняю - всі вони загинуть!»

Аой!

85

«Роланде, друже, в Оліфант сурміть вже!

Почує Карл, виходить він з тіснини.

Я запевняю, франки повернуться».

Та лицар відповів: «Хай Бог боронить,

Щоб хтось з людей сказав: Роланд злякався,

И від страху перед маврами сурмив він!

Не докорятиме ніхто із рідних.

Коли потраплю у велику битву,

То тисячу і ще сімсот смертельних

Завдам ударів, меч заллється кров\'ю!

Хоробрі франки б\'ються всі відважно!

Іспанські ж маври не втечуть од смерті».

86

А Олів\'єр: «Не бачу в тім ганьби я.