Слава ЗСУ!

Проте він хоче знать, чи прийде Карл,

Взяв Оліфант, але сурмить так слабо.

Король завмер, послухав, тихо каже:

«Сеньйори, нам цей звук віщує горе.

Сьогодні небіж мій, Роланд, загине.

По звуках рога чую - смерть вже близько.

Не гайте часу, скакунів острожте!

Заграйте гучно в усі сурми війська!»

І враз відповіли всі сорок тисяч,

Ауна пішла по горах і в долинах.

Почули маври, переполошились,

Здійнявся гомін: «Карл вже повернувся!»

157

А потім крик: «Він зовсім од нас близько!

Ми чули звук французьких труб тривожний.

Як прийде Карл, то не минути кари!

Роланд живий - війна почнеться знову,

Ми втратимо Іспанію, весь край наш!»

Із війська відібрали щонайкращих

Чотири сотні вояків в шоломах.

Смерть несучи, вони мчать на Роланда.

Що ж, є робота для меча героя.

Аой!

158

Коли Роланд побачив наступ вражий,

Відчув він силу, гордість і відвагу.

Поки живий, завзято буде битись.

Сів на коня, прудкого Вельянтіфа,

Ударив острогами золотими

І кинувсь в саму гущу сарацинів.

Слідом за ним з мечем архієпископ.

А маври закричали: «Всі рятуйтесь!

Король могутній повернувсь, тікайте!

Французькі сурми близько вже лунають!»

159

Ніколи граф Роланд не міг терпіти

Пихатих гордіїв, страхополохів

І зрадників, злостивих і негідних.

Сказав архієпископу Турпіну:

«Ви піший, сіре, на коні сиджу я,

Але залишусь з вами, вас не кину,

Поділимо і радості, і горе.

Ніколи й ні для кого вас не зраджу.

А за наскок віддячим бусурманам

І нагадаймо вдари Дюрандаля!»

Турпін: «До бою, хай тремтять невірні!

А прийде Карл, то він за нас помститься!»

160

Волають маври: «Горе нам, нещасним!

Для нас цей день став днем страшної згуби,

Ми втратили всіх перів і сеньйорів,

А Карл з великим військом повернувся.

Ми чуєм звук французьких сурем ясний,

Та поклик «Монжуа!» іще гучніший.

І граф Роланд подвоїв наче сили,

Ніхто його перебороть не зможе!

Ще спробуймо поцілить - і облишмо!»

Так і зробили. Враз дроти летючі

Посипались, списи і піки, стріли

Пошматували панцир, щит пробили,