Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пригоди бравого вояки Швейка Том 1

Швейк пояснив йому всю ситуацію. Назвав Табор і всі місця, якими йшов до Будейовіц: Мілевсько-Квєтов-ВражМальчин-Чижова-Седлець-Гораждовіце-Радомишль-Путім-Штєкно-Страконіце-Волинь-Дуб-Водняни-Протівін і знову Путім.

З величезним запалом Швейк змалював свою боротьбу з долею, як він всіма силами хотів дістатися, незважаючи на перешкоди, до свого 91-го полку в Будейовіцах і як всі його зусилля були марні.

Говорив з запалом, а ротмістр механічно креслив олівцем на клаптику паперу зачароване коло, з якого хвацький вояка Швейк, пустившись у путь до свого полку, ніяк не міг видобутися.

- Це була геркулесова праця, - сказав нарешті ротмістр, з цікавістю слухаючи Швейкові скарги на те, як це його злостить, що він так довго блукав і не міг дістатися до свого полку. - Напевно, це було незвичайне видовище, коли ви крутилися навколо Путіма.

- Все вже було б вирішено, - докинув Швейк, - не будь цього пана вахмістра в його нещасному жандармському гнізді. Він взагалі не спитав навіть, як мене звати, який мій полк, і все уявляв собі чомусь дуже дивним. Таж він повинен був дати наказ відвезти мене до Будейовіц, а в казармах би йому вже сказали, чи той це Швейк, що шукає свого полку, чи якась підозріла людина. Я вже другий день міг бути на місці і виконувати свої військові обов’язки.

- Чому ж ви в Путімі не сказали, що тут сталася помилка?

- Бо на нього, як я бачив, шкода було слів тратити. Ще старий шинкар Рампа на Виноградах говорив, коли в нього хтось хотів випити у борг, буцімто часом на людину находить така хвиля, що вона до всього стає глуха, мов той пень.

Ротмістр довго не роздумував. Зміркував, що коли людина хоче дістатися до свого полку, це свідчить про найглибшу людську деґенерацію, і, зберігаючи всі правила і красу службового стилю, він звелів вистукати на машинці:

«Штабові дев’яносто першого цісарсько-королівського піхотного полку в Чеських Будейовіцах.

В додаток до цього листа припроваджується Йозеф Швейк, піхотинець, як ним було тверджено, вашого полку, затриманий, з його слів, у Путімі, округ Пісек, жандармським постом за підозрінням в дезертирстві. Як ним було говорено, він йде до свого вищеназваного полку. При- проваджений невеликий на зріст, присадкуватої постави, з правильним обличчям і носом, з синіми очима, без особливих ознак. В додатку B-1 посилається рахунок за харчування вищезгаданого для ласкавого перерахування на рахунок Мін. Край. Оборони з проханням засвідчити прибуття припровадженого. В додатку C-1 посилається для підтвердження список казенних речей, які затриманий мав на собі в час затримання».

Дорога з Пісека до Будейовіц поїздом проминула в товаристві молодого жандармА-новачка, який не зводив з Швейка очей і страшенно боявся, щоб той не втік. Під час дороги жандарм намагався розв’язати складне питання: «Коли б мені тепер, не дай Боже, приспічило за маленьким чи за великим, як я це зроблю?» Вирішив в такому випадку брати з собою і Швейка.

Усю дорогу від вокзалу до Мар’янських казарм в Будейовіцах він судомно вп’ялював очі в Швейка і кожного разу, наближаючись до рогу або перехрестя, він ніби мимохідь розповідав Швейкові, скільки вони дістають бойових набоїв на випадок ескортування затриманих. На це Швейк відповідав, що на його думку, мовляв, жоден жандарм не стрілятиме в когось на вулиці, аби не накоїти лиха.

Жандарм з ним сперечався, обидва не помітили, як причалапали до казарм. У казармах вже другий день чергував надпоручник Лукаш. Він, нічого не передчуваючи, сидів за столом у канцелярії, коли до нього привели Швейка з паперами.

- Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, я знову тут, - з урочистою міною козирнув Швейк.

Свідком усієї цієї сцени був хорунжий Котятко. Пізніше він оповідав, буцімто після Швейкового рапорту надпоручник Лукаш підстрибнув, вхопився за голову і впав навзнак просто на Котятка. Коли він очуняв, Швейк, не відриваючи весь час руки від козирка, повторив:

- Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, я знову тут.

І нібито надпоручник Лукаш, блідий, як полотно, тремтячою рукою взяв Швейкові папери, підписав, сказав жандармові, що все в порядку, і, попросивши усіх вийти геть, замкнувся зі Швейком у канцелярії.

Ось так завершився Швейків будейовіцький анабазис. Нема сумніву, що коли б Швейкові не перешкоджали, він і сам би дійшов до Будейовіц. А те, що державні установи вихваляються, нібито вони доставили Швейка на місце служби, то це просто помилка. При його енерґії і рішучому бажанні воювати, офіційні установи, втрутившись у цю справу, лише кидали колоди Швейкові під ноги.

Попередня
-= 106 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!