Слава ЗСУ!

«Шановна редакціє!

Я звернув увагу, що ваш журнал вводить незвичайні і невиправдані назви, надто мало дбає про чистоту чеської мови і видумує різних тварин. Я навів доказ, що, замість стародавньої назви сойки, ваш редактор вводить назву «горішник», що в перекладі з німецької мови має значення «сойка».

- Сойка, - повторив за мною розпачливо власник журналу.

Я спокійно читав далі: «У відповідь на це я від вашого редактора «Світу тварин» дістав листа особистого, надзвичайно грубого і розбещеного характеру, де мене назвали каригідно нетямучою тварюкою, що, згідно з законами, заслуговує на суворе засудження. Добре виховані люди так не відповідають на істотні наукові зауваження. Я радий би знати, хто з нас обох більша тварюка. Можливо, це визнаю, я не повинен був робити докорів у поштовій листівці, а написати листа. Та за навалом роботи я на цю дрібницю не звернув уваги, але сьогодні після грубого випаду вашого редактора «Світу тварин» ставлю цю справу під ганебний стовп.

Ваш пан редактор дуже помиляється, коли думає, що я недовчена тварюка, яка не має жодного поняття, як ці всі птахи називаються. Займаюся орнітологією вже багато років, вчуся не лише з книжок, але з природи, і маю в клітках більше птахів, ніж ваш редактор, чоловік, обмежений стінами празьких чарочних і пивних, бачив їх протягом усього свого життя.

Але це другорядні речі, хоч було б незле, якби ваш редактор «Світу тварин» переконався, кого він називає тварюкою, раніше, ніж його атака вийшла з-під пера, хоч вона адресована на Мораву до скромного Фрідлянда біля Містка, де до цієї статті також передплачували ваш журнал.

Не йдеться, зрештою, про особисту полеміку безглуздого грубіяна, але про саму справу, і тому знову повторюю, що нікому не дозволено вигадувати перекладні назви там, де маємо загальновідому вітчизняну назву «сойка».

- Так, сойка, - ще більш розпачливим голосом сказав мій шеф.

Я вдоволено читаю далі і не даю себе перебити: «Це гультяйство, коли такі речі довіряються не спеціалістам, а грубіянам. Хто коли називав сойку горішником? У творі «Наші птахи» на стор. 148 маємо латинську назву Garrulus glandarius В. А. Це і є сойка.

Редактор вашого журналу, напевно, визнає, що я краще знаю птахів, ніж їх може знати не спеціаліст. Горішник називається згідно з д-ром Баєром Mucifraga carycatectes В., а це «б» зовсім не означає, як мені писав ваш редактор, початкову букву слова «бовдур». Чеські птахознавці знають взагалі лише сойку звичайну і аж ніяк не вашого горішника, якого винайшов саме той пан, якого, згідно з його теорією, і стосується початкова буква «б». Це нахабно грубий напад, який у цій справі нічого вже не змінить. Сойка залишиться сойкою, коли б навіть редактор «Світу тварин» з цього ус… ся, і це залишиться лише доказом, як легковажно і несуттєво автор пише, хоч він так абсолютно безцеремонно посилається на Брема. Цей невіглас пише, буцімто сойка належить, згідно з Бремом, до родини крокодиловидних, стор. 452, на якій, до речі, йдеться про жовну сірувату або сорокопуда звичайного (Lanius minor L.). Потім той невіглас, якщо я смію його ім’я так здрібнити, знову посилається на Брема, мовляв, сойка, згідно з Бремом, належить до родини 15, тоді як Брем гайворонячих зараховує до родини 17, куди належать гайворони і родина галок, до того ж автор листа настільки грубий, що й мене назвав галкою (Colaeus) з родини сорок, а саме - синіх ворон, різновиду бевзів безглуздих, хоч на цій сторінці йдеться про сойок лісових і сорок строкатих…»

- Лісові сойки, - зітхнув мій видавець журналу, вхопившись за голову, - дайте-но сюди газету, я сам дочитаю.

Я злякався, коли він зненацька захрипнув, читаючи:

- Груздяк, або дрізд чорний турецький, залишиться так само в чеському перекладі груздяком, як дрізд сірий залишиться сірим дроздом.

- Дрізд повинен називатися ялівник, або ялівцівка, пане шефе, - сказав я, - тому що він живиться ялівцем.

Пан Фукс вдарив газетою об стіл і заліз під більярд. Він харчав і видушував з себе останні прочитані слова «Turdus»1, «груздяк».

- Жодної сойки, - верещав він з-під більярду, - горішник, я, панове, кусаюся!

____________________

1 Дрізд (лат.).

Нарешті, його витягли з-під столу, і на третій день він сконав у родинному колі від запалення мозку.

Його останнім словом в хвилину прояснення було:

- Мені не йдеться про особисту користь, але про добро загальне. З цієї позиції, будь ласка, прийміть мою оцінку як по суті, так… - і гикнув.

Волонтер вмовк і злорадно промовив до капрала:

- Цим я хотів сказати лише одне: кожна людина може часом опинитися в дражливій ситуації і наробити помилок.