Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пригоди бравого вояки Швейка Том 1

- Так, ходімо кудись, але до Шугів* я не піду, там я винен.

Швейк випхав його з під’їзду і, шарпаючи, поволік по тротуару.

- Що це за пан такий? - спитав хтось із зустрічних.

- Це мій брат, - відповів Швейк, - дістав відпустку і приїхав відвідати мене. Отож на радощах впився, бо не думав, що застане мене живим.

Почувши останні слова, фельдкурат промугикав якийсь мотив з оперети, якої б ніхто не пізнав, і тут же почав чіплятися до прохожих: - Хто з вас мертвий, хай з’явиться до корпусного командування протягом трьох днів, щоб його труп можна було покропити святою водою… - І вмовк, намагаючись заритися носом у тротуар. Швейк ухопив його під руку і поволік додому.

Витягнувши голову, волочачи ноги, фельдкурат перебирав ними, як кицька з переламаним хребтом, і мугикав: - Dominus vobiscum, et cum spiritu tuo. Dominus vobiscum1.

____________________

1Господь з вами і з духом твоїм, Господь з вами (лат.).


На стоянці візників Швейк посадив фельдкурата біля муру, а сам пішов торгуватися з ними. Один із них заявив, що він цього пана дуже добре знає, бо раз уже його возив і більше не повезе.

- Обригав мені геть усе і не заплатив навіть за проїзд. Я його возив щось години зо дві, поки знайшов, де він живе. Потім я тричі приходив по гроші, і щойно за тиждень він дав мені за то все п’ять крон.

Після довгих умовлянь один з візників погодився їх везти.

Швейк повернувся до фельдкурата. Той спав, і хтось тимчасом зняв у нього з голови і забрав чорний котелок (фельдкурат звичайно ходив у цивільному).

Швейк збудив свого хазяїна і з допомогою візника посадив у карету. Тут фельдкурата охопила цілковита апатія. Швейк здався йому полковником Юстом з 75-го піхотного полку, і він кілька разів повторив:

- Не гнівайся, друже, що я тикаю тобі; я свиня!

Одну мить здавалося, що туркотіння карети по бруку витвережує його. Він сів рівно і заспівав якийсь уривок з невідомої пісні. Можливо, це була його імпровізація.


Він мене, гей, у дні щасливі, На коліна брав колись, В Меркліні тоді жили ми, Біля Домажлиць.


За хвилину однак йому знову світ замакітрився, і, звернувшись до Швейка, він спитав, примруживши одне око: - Як ви поживаєте, шановна пані? Виїжджаєте кудись на дачу? - В очах у нього двоїлося, і після короткої паузи він знову докинув: - Зволите мати дорослого сина? - І при цьому вказав пальцем на Швейка.

- Сядеш ти каменем чи ні? - визвірився на нього Швейк, коли фельдкурат спробував вилізти з ногами на сидіння. - Думаєш, я тебе не навчу порядку?

Фельдкурат затих і маленькими свинячими очицями почав дивитися з вікна карети на вулицю, ніяк не розуміючи, що, власне, з ним діється.

А далі, вже зовсім збаранівши, звернувся до Швейка і тужливо сказав:

- Пані, дайте мені перший клас, - і зробив спробу спустити штани.

- Зараз же застебнися, свинюко, - гаркнув Швейк. - Тебе вже знають усі візники, ти вже раз обригав усю карету, а тепер ще й таке вигадав. Не думай, що тобі знову вдасться не заплатити, як минулого разу.

Фельдкурат меланхолійно підпер голову долонею і почав співати: «Вже мене ніхто не любить…» Але тут же урвав свій спів і проговорив: «Entschuldigen Sie, lieber Kamerad, Sie sind ein Trottel! Ich kann singen, was ich will»1.

____________________

1Пробачте, любий друже, ви дурень, я можу співати, що хочу (нім.).


Потім він зібрався, мабуть, засвистіти якусь мелодію, але замість цього з його губ зринуло таке розкотисте «тпрр», що карета зупинилася. Коли з наказу Швейка вони поїхали далі, фельдкурат почав замість цигарки розпалювати мундштук.

- Не горить, - промовив він розпачливо, вичиркавши коробочку сірників. - Це ви на них дмухаєте.

Але зараз же з’їхав на інше і засміявся: - Ну й комедія! Ми в трамваї самі. Авжеж, друзяко? - Тут він почав нишпорити по кишенях.

- Я загубив квиток, - вигукнув він. - Зупиніть! Цей квиток треба знайти!

Та врешті безнадійно махнув рукою.

- Хай їдуть… - І почав мурмотіти: - У більшості випадків… так, в порядку… У всіх випадках… Ви помиляєтеся… Другий поверх? Це відмовка… Йдеться не про мене, а про вас, вельможна пані… Платити… брав чорну каву…

Вже у напівсні посварився з якимсь уявлюваним ворогом, який буцімто заперечує його право сидіти в ресторані біля вікна. Потім карета здалася йому поїздом, і, вихилившись з вікна, він загукав на всю вулицю по-чеськи і по-німецьки:

- Німбурґ, пересадка!

Швейк притягнув його до себе, і фельдкурат, забувши про поїзд, почав імітувати різні звірячі голоси. Найдовше він імітував півня, і його «кукуріку» переможно лунало з карти.

Попередня
-= 42 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!