Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пригоди бравого вояки Швейка Том 1

- Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, там висить гарцький канарок.

Перервавши таким чином промову надпоручника, Швейк виструнчився по-військовому і, не моргаючи, дивився йому просто в очі.

Надпоручник хотів гаркнути щось гостре, але, спостерігши невинний вираз Швейкового обличчя, тільки сказав:

- Пан фельдкурат рекомендував вас як неперевершеного ідіота, і, думаю, він не помилився.

- Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, пан фельдкурат дійсно не помилився. Коли я служив у війську, мене звільнили за ідіотизм, а ще до того й патентований. У полку звільнили двох таких: мене і ще одного, пана капітана фон Кауніца. Цей, вибачайте, пане оберлейтенанте, йдучи по вулиці, безупинно довбав пальцем лівої руки в лівій ніздрі і водночас правою рукою в правій. Коли ж ішов з нами на вправи, завжди вишиковував нас, як для дефілювання, і говорив: «Солдати,…е-е…, пам’ятайте,… е-е… сьогодні середа, тому що… завтра буде четвер… е-е…»

Надпоручник Лукаш здвигнув плечима, як той, хто не знає і не знаходить потрібних слів, щоб ясно висловити певну думку.

Він пройшовся повз Швейка від дверей до протилежного вікна і знову повернувся, причому Швейк, відповідно до того, де саме надпоручник знаходився, рівнявся то направо, то наліво, зберігаючи таке одверте невинне обличчя, що надпоручник опустив очі і, дивлячись на килим, промимрив щось, зовсім не зв’язане із Швейковим натяком про капітана ідіота.

- Так, в мене мусить бути порядок, чистота, і ніхто не сміє мені брехати. Люблю чесність. Ненавиджу брехню і караю її без милосердя. Ви мене добре розумієте?

- Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, розумію. Немає нічого гіршого, коли людина бреше. Досить раз заплутатися, і йому вже капут. В одному селі за Пелгржимовом був собі вчитель Марек. Він бігав за донькою гайового Шпери, а той переказав йому, що як зустрічатиметься з дівчиною в лісі, він йому при нагоді з рушниці засадить у задок щетини із сіллю. Учитель сказав, що це неправда, він з нею не зустрічається. Але одного разу, коли йшов на побачення з дівчиною, гайовий випадково наскочив на нього і вже хотів було зробити обіцяну операцію, але вчитель почав туману напускати; він, мовляв, збирає квіти, потім відбріхувався, ніби прийшов ловити якихось жучків, і, чим далі, заплутувався все більше і більше, аж раптом з того переляку давай присягатися, я, каже, їй богу, вийшов наставити сильце на зайців. Тоді той гайовий вхопив його за барки і потяг на жандармський пост, звідтіля справа пішла до суду, і вчителя мало не запхали до криміналу. А сказав би чисту правду, був би дістав лише оту посолену щетину в м’яке місце. Я завжди тієї думки - найкраща річ признатися, бути щирим, а коли щось зроблю, прийти і сказати: «Мельдую послушно: я зробив те і те». А щодо тієї чесности, то це річ дуже корисна, бо з нею людина завжди якнайдалі пропхається. Це так, як у змаганнях з ходьби. Коли хто починає шахрувати і підбігає, то його виключають із змагань. Таке трапилося з моїм двоюрідним братом. Чесного всюди шанують і поважають, чесний вдоволений сам собою і почувається, як новонароджений, коли, лягаючи в ліжко, може сказати: «Я знову сьогодні був чесним».

Під час цієї балаканини надпоручник Лукаш сидів у кріслі, дивився на Швейкові черевики і думав: «Боже мій, таж і я часто верзу такі ж самі нісенітниці, а різниця тут лише у формі, - я їх інакше викладаю».

Проте, не бажаючи втратити авторитету, він сказав Швейкові, коли той скінчив:

- Ви повинні чистити свої черевики, утримувати свою уніформу в порядку, ґудзики мусять бути пришиті так, як треба, щоб ви справляли враження солдата, а не якогось цивільного обірванця. Просто не хочеться вірити, що ніхто з вас не вміє триматися по-військовому. Лише один з усіх моїх денщиків мав бойовий вигляд, але під кінець вкрав і продав у жидівському кварталі мою парадну уніформу.

На хвилину він замовк, а далі знову продовжував, пояснюючи Швейкові всі його обов’язки, причому не забув підкреслити насамперед, що той мусить бути вірним і сміття з хати не виносити.

- До мене в гості ходять дами, - зазначив він. - Інколи якась із них залишається на ніч, коли мені вранці не треба йти на службу. В такому разі ви мусите приносити нам каву до ліжка, але лише тоді, коли подзвоню. Зрозуміли?

- Мельдую послушно, розумію, пане оберлейтенанте, бо коли б я несподівано підійшов до ліжка, дамі це могло б бути неприємно. Я одного разу привів до себе додому одну таку панунцю, а моя служниця принесла нам до ліжка каву саме тоді, коли ми надзвичайно приємно розважалися. З переляку вона облила мені плечі та ще й сказала: «Дай вам, Боже, доброго ранку». Я знаю, що треба і як треба, коли у когось ночує дама.

Попередня
-= 64 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!