Слава ЗСУ!

Інструкція для платних інформаторів з місцевого населення, зарахованих на службу при жандармському посту.

Кожен день приносив нові інструкції, настанови, анкети і накази. Затоплений цією масою винаходів австрійського міністерства внутрішніх справ, вахмістр Фляндерка мав величезну кількість неполагоджених анкет. Відповідав стереотипно, що в нього все в порядку і лояльність місцевого громадянства треба віднести до рубрики І а.

Австрійське міністерство внутрішніх справ винайшло для класифікації лояльності і вірності монархії такі ступені:

І а І б І в

II а II б II в

III а III б III в

IV а IV б IV в

Ця римська четвірка в комбінації з літерою «а» означала «Зрадник, повісити»; з «б» - «Інтернувати», з «в» - «Слідкувати і заарештувати».

В столику жандармського вахмістра зберігалися різні бланки і реєстри. Влада хотіла знати, що кожний громадянин про неї думає.

Вахмістр Фляндерка не раз в розпуці ламав руки над паперами, які немилосердно прибували з кожною поштою. Як тільки бачив знайомі конверти з печаткою Portofreidienstlich l, - серце в нього завжди починало тріпотіти, і він вночі, передумуючи все, приходив до висновку, що кінця війни не дочекається, бо крайове жандармське командування позбавить його останньої краплі розуму і він уже не зможе радіти з перемоги австрійської зброї, бо матиме в голові на одну клепку більш або менш. А окружне жандармське управління бомбардувало його запитаннями, чому він не відповідає на анкету за номером…, як виконав інструкцію під номером…, а які є практичні наслідки настанови під номером… і т. д.

Найбільшого клопоту завдала йому інструкція, як залучити до співробітництва платних донощиків і інформаторів з місцевого населення. Накінець, остаточно втративши надію завербувати когось з південних чеських сіл, де починаються Блата2 і де народ має такі вперті голови, Фляндерці спало на думку взяти на службу громадського пастуха, якого називали «Пепіку-підстрибни». Це був кретин, природою і людьми скривджений каліка, який завжди на цей заклик підстрибував.

____________________

1Вільне від оплати. Службове (нім.).

2Села на півдні Чехії.

Він за пару золотих на рік та за якусь там страву пас громадську худобу. Вахмістр наказав його покликати і сказав йому:

- Знаєш, Пепіку, хто такий старий Прохазка*?

- М-е-е.

- Не мекай, а запам’ятай. Так називають найяснішого цісаря. Ти знаєш, хто такий найясніший цісар?

- Це найясніший чішар.

- Добре, Пепіку! Запам’ятай: ти ходиш обідати з хати в хату, і як десь там почуєш, що найясніший цісар - худоба або щось подібне, зараз прибіжи до мене і розкажи. Дістанеш від мене шістку1, а коли б хтось говорив, що ми війни не виграємо, знову приходь до мене, розумієш? Розкажеш, хто це говорив, і знову у тебе нова шістка. Але коли я довідаюсь, що ти щось промовчав, буде тобі погано: заарештую і відвезу до Пісека.

____________________

1Шістка (шустка) - десять крейцерів. 1 крона мала 5 шісток.

А тепер підстрибни!

Пепік підстрибнув, а вахмістр дав йому дві шістки і, вельми вдоволений собою, написав рапорт до окружного жандармського командування, що вже здобув інформатора.

На другий день до нього прийшов парафіяльний священик і таємниче повідомив: сьогодні вранці він зустрів за селом громадського пастуха Пепіка-підстрибни, і той йому похвалився: «Отше духовний, пан лахмайстер вчора говорив, що найясніший чішар худоба, а ми тої війни не виграємо. М-е-е-е. Гоп!»

Після дальшого з’ясування і розмови зі священиком вахмістр Фляндерка наказав заарештувати громадського пастуха. Пізніше на Градчанах його засудили до 12 років ув’язнення за державну зраду. Актом обвинувачення йому довели чорним по білому небезпечні і зрадницькі протидержавні інтриги, підбурювання, образу його величності і кілька інших злочинів та порушень закону.

Пепік-підстрибни поводився на суді, як на пасовиську або між знайомими селянами. На всі запитання мекав, як коза, а після вироку вигукнув: «М-е-е-е, гоп!» і підстрибнув. За це дістав дисциплінарну кару - карцер з твердим ліжком і три дні на тиждень на хліб та воду.

Від того часу жандармський вахмістр не мав інформатора і мусив задовольнитися тим, що сам собі такого видумав. Він подав по інстанції вигадане прізвище, підвищивши таким чином свій прибуток на 50 крон на місяць, які і пропивав у шинку «На Коцурку». Після десятого кухля його починала мучити свідомість службового злочину. Пиво гіркло в роті, і в такі хвилини він завжди чув від сусідів одне й те ж речення: «Щось пан вахмістр сьогодні трохи смутний, немовби не у своїй шкурі». Тоді він ішов додому, і тільки-но за ним зачинялися двері, хтось обов’язково вирікав: «Напевне, наші знову десь у Сербії просрались, бо щось пан вахмістр сьогодні дуже мовчазні».