Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пригоди бравого вояки Швейка Том 2

Кадет запитав про 91-й полк. Ніхто про нього не мав ніякої відомости. Аж якийсь капітан від саперів сказав йому:

- Дев’ятдесят перший з Будейовіц? Вчора ми його бачили. Він пішов на Броди. Там москалі закопалися і стягають більші сили.

Кадет знов вийняв карту і почав шукати дороги, якою міг би якнайскорше дійти до Бродів до свого батальйону. Через хвилю йшов мурованкою, а потім звернув навпростець і пішов через поле.

- До цієї мурованки ми знов дійдемо, але наші ще напевно не встигли до неї дійти. Може, зустрінемо їх в селі.

Пішли полями дальше і небаром наздігнали кількох запізнених вояків. Далі стрічали таких вояків щораз більше. Вояки різних полків йшли одинцем і гуртами, часто-густо сідали, відпочивали і стогнали. Коли Швейк питав їх, куди йдуть, вони щось люто бурмотіли під носом, або говорили їдко:

- Куди йдемо? Хіба ти не знаєш? Йдемо вмирати за цісаря і його рідню!

Шлях провадив через мочари, але військо вже направляло чи прокладало дорогу, щоб можна було нею перепровадити військо. Кадет Біґлер спитав старшину від саперської частини про 91-й полк, але нічого не довідався.

Тоді він гукнув на Швейка і його товариша, щоби рушали дальше - просто себе.

Уже смеркало. Кадет й оба вояки були дуже втомлені і Біґлер не дуже противився, коли Швейк запропонував, щоби вступити на відпочинок до поблизької хатини побережника.

Старий побережник прийняв гостей увічливо і сказав, що сюди перейшло позавчора і вчора багацько нашого війська.

- Останні москалі втікли звідси перед чотирма днями.

Для гостей приготовлювано якусь невибагливу вечерю. Побачив це Швейк і пішов до кухні, загрів баняк окропу і став парити курята.

Побачивши це, кадет відчув голод ще більше, а рівночасно якимсь прихильним оком поглянув на Швейка.

- Говорив я вам, пане кадете, що вас не залишу в біді, - сказав Швейк. - З цих курок заварю годящого росолу, а курята спечу. Добре, що ми не стріляли до тих москалів, бо були б спізнилися з вечерею.

Дві курки і троє курят зникли за малу хвилю в ротах кадета Біґлера і двох вояків. Решта троє курят завинув Швейк у шматину і сховав у наплічник.

По ситій вечері всі три помандрували дальше.

На шляху був тепер ще більший рух, ніж учора. Військо йшло цілими лавами вперед. Наша трійця стрінула по дорозі польових жандармів, які на запит відповіли:

- Ваш батальйон? Вчора був у Смотині, але де сьогодні він є - цього не знаємо.

Кадет випитався докладно, де лежить те село, бо вирішив туди піти з тією думкою, що там найскорше довідається чогось певного про свій полк.

Війська видно вже було і в чистому полі. Скрізь бігали вояки від дерева до дерева з довгими жердками і закладали телефони.

Небаром наша трійця почула за собою тупіт кінських копит й оглянулася. Це чвалав на спіненім коні гонець з наказом. Швейк гукнув до нього:

- Слухай, слухай, колєґо, поздоров там наш 91-й полк і скажи йому, що ми вже йдемо.

Гонець почув ці слова, спинив трохи коня і сказав:

- Я справді їду до того полку. Він є у Верб’янах і має прибути до П’яток. Буде миля звідсіля. Можете йти наперед і зачекати там на свій полк.

Так щасливо склалося, що вечером о 6-й годині кадет Біґлер зголосив свій поворот капітанові Заґнерові. Біґлер боявся, що капітан стане на нього сварити і вже мав на цей випадок приготовану відповідь, але так не сталося, бо капітан був у добрім гуморі. Причина цього доброго гумору була проста: капітан дістав від оберлейтенанта Лукаша половину куряти, що його Лукаш дістав від - Швейка. Капітан навіть поклепав задоволено Біґлера по рамени і сказав з признанням:

- Ви зовсім добре сповнили своє завдання, пане кадете, зовсім добре! Зі штабу бриґади ми діставали такі поплутані накази, що від них можна було зовсім здурніти.

Коли Швейк появився серед товаришів, привітав його волонтер Марек словами:

- Могили відчиняються, покійники воскресають з мертвих, надходить день страшного суду. Швейку, пройдисвіте, куди ви дівалися?

- Не питай, брате, і будь вдоволений, що взагалі живу на світі. Маєш тут шматок куряти і гризи. Ми блукали трохи, бо кадет, видно, не мав доброї карти. Але зустрінулися були око в око з ворогом…

- З ворогом? - скрикнули присутні.

- Аякже, аякже, з ворогом, з ворогом! Було їх там тьма-тьменна, але, побачивши нас, втікли до лісу…

В тій хвилі увійшов до кімнати Балоун і з великим здивуванням став приглядатися, як Марек заїдає курятину.

Швейк змилосердився над бездонним кендюхом Балоуна, розв’язав свій вузлик і дав Балоунові кусень курки.

- Маєш тут, ненажеро, кусень курки, харчуй. Бачиш, що й про тебе я не забув. А що ви тут усі без мене поробляли? Га?

Попередня
-= 131 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!