Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Робін Гуд

полях, говорила тепер уся Англія, і люди сміялися в очі ноттінгемським урядовцям, які нічого не могли вдіяти з купкою одчайдушних йоменів.

Шериф послав ще три каральні загони і взагалі розходився так, що навіть сам водив їх у ліс. Проте, хоч за його спиною і було щоразу три сотні озброєних до зубів солдатів, він так ніде й не надибав на жодного розбійника і не знайшов їх потаємної схованки в Шервуді.

Тим часом слід нагадати, що дочка високоповажного шерифа теж затаїла в своєму серці люту ненависть до Робіна Гуда. Адже це він ославив її на все місто, відмовившися колись подарувати золоту стрілу! І що він, клятий, витворяє з її бідолашним батьком!

Ображена дівиця весь час сушила голову над тим, як допомогти шерифові зловити заклятого ворога.

— Силою проти нього нічого не вдієш, — сказала вона якось своєму батькові. — На його хитрість нам треба відповісти ще більшою хитрістю.

— Якби ж то ми це могли зробити! — застогнав шериф. — Він уже мені ночами сниться, спати не дає!

— Дозволь, я трохи поміркую, — мовила дочка. — Здається, витанцьовується план, як його загнати в мішок.

— Що ж, поміркуй, — згодився шериф, — і коли в тебе вийде щось путнє, я дам тобі сто срібних пенні на нові сукні, а чолов'язі, який спіймає цього розбишаку, — подвійну винагороду.

Саме в той час, коли шерифівна пріла над планом, як спіймати Робіна, до них у будинок нагодився бродячий мідник, на ім'я Мідл, великий хвастун і базікало. Сидячи на кухні й клепаючи посуд, мідник уголос розводився про те, що б він зробив, коли б йому зустрівся «отой плутяга Робін Гуд».

«Може, цьому простакові й пощастить щось зробити саме через його святу простоту, — подумала шерифівна, підслухавши балаканину Мідла. — В усякому разі, не варто гребувати його послугами, поки в голову прийде щось краще».

І вона покликала до себе мідника. Оглянувши Мідла з усіх боків, дочка шерифа лишилася задоволена. Це був здоровий м'язистий парубійко з відкритим поглядом ясних очей і непорочно чесним обличчям. Коли він сміявся, рот у нього розтягувався майже до вушей.

— Я хочу побачити на ділі, чи справді ти можеш зловити того розбійника, — мовила шерифівна. — Якщо тобі це вдасться, я до встановленої винагороди дам добру доплату від себе. Ну як, ти згоден довести мені своє молодецтво?

Мідник широко посміхнувся.

— Тоді ось тобі повноваження. Їх підписав сьогодні вранці сам шериф. Дивись же, нікому їх не давай і скористайся ними тільки в ім'я нашого діла!

З цими словами вона відпустила мідника.

Мідл залишив будинок шерифа, гордий і задоволений з того, Бр йому доручили надзвичайно важливу справу. Йдучи курною дорогою, він з радості так розмахував своїм яблуневим кийком, що зустрічні перехожі відскакували вбік, боячись, як би цей божевільний не торохнув їх по ногах. При цьому мідник вигукував, що він потрощить Робіну Гудові ребра навіть тоді, коли на захист цього плутяги збіжаться всі лісові розбійники.

З таким оце рішучим наміром Мідл вийшов з Ноттінгема й подався до Бернесдейльського лісу.

Немилосердно палило сонце, пилюка здіймалася хмарами і не давала дихати. Тому опівдні хоробрий мідник зайшов у придорожню корчму «Сім оленів», щоб набратися свіжих сил. Запиваючи страви прохолодним пивом, він мало-помалу почав куняти за столом.

Раптом крізь солодку дрімоту він почув голос корчмаря, який розмовляв з проїжджим скотарем.

— Ходять чутки, нібито мілорд шериф викликає з Лінкольна силу-силенну солдатів і кінноту. Коли вони прибудуть, він сподівається швиденько очистити ліси від цих молодців.

— Про кого ви говорите? — різко підвівши голову, запитав мідник.

— Про Робіна Гуда та його хлоп'ят, — відповів корчмар. — Але ви спіть собі, все одно вам не бачити винагороди, як своїх вух.

— Чому це так? — схопившись на ноги і гордовито випнувши груди, вигукнув Мідл.

— Коли на цьому ділі обпікся сам шериф, не кажучи вже про Гая Гісборна та багатьох інших, які не вам рівня, то чого можна чекати від якогось мідника!

Мідл поклав свою важку руку на гладке плече корчмаря і, спробувавши набрати солідного виразу, пильно подивився йому в очі.

— Гроші візьмеш на столі, хазяїне. Я зараз піду, бо в мене є важливіші справи, ніж розводити тут з вами теревені. Але не дивуйся, коли я незабаром повернуся сюди знову і зі мною буде сам Робін Гуд!

Мідл величаво попрямував до дверей, вийшов на розпечену курну дорогу й хутко подався далі в напрямку Бернесдейля.

Та не встиг він одійти й на чверть милі, як раптом зустрів юнака з веселими очима і кучерявим каштановим волоссям. Через руку в хлопця був перекинутий легкий плащ який він

Попередня
-= 51 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 42.

Останній коментар

Аліна 20.02.2021

Цікаво. Мені сподобалось.


Іра 27.09.2020

Дуже гарно . Дякую за переклад


Іра 27.09.2020

Я дуже дякую тому що ніде не могла
знайти про Робіна на українській а тут
така можливість


Додати коментар