Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Робін Гуд

зняв, щоб не було жарко, а при боці висів короткий меч. Подорожній зміряв зопрілого мідника дружнім поглядом і, мабуть, вирішивши, що той заслуговує на увагу, заговорив до нього.

— Добрий день! — привітався юнак.

— Та день-то добрий, — озвався мідник, — тільки от спеки можна було б побажати меншої.

— Це правда, — засміявся хлопець. — Звідки прямуєш? І чи знаєш новину?

— Яку новину? — зацікавився балакучий мідник. — За ремеслом я мідник, звати мене Мідл, а йду я з Бенбері.

— А новина така, — засміявся юнак, — кажуть, якихось двох мідників закували в колодки за те, що вони надто багато жлуктили вина та пива.

— Якщо це всі твої новини, то краще з ними помовч, — невдоволено відповів Мідл.

— А що новенького чував ти? Адже в тебе така робота, що ти блукаєш з місця на місце і, певно, знаєш усі плітки.

— Єдине, що можу сказати, — пихато мовив мідник, — це те, що я тут неспроста. Я розшукую ватажка всіх тутешніх розбійників, на ім'я Робін Гуд!

— Справді? — здивувався юнак. — Хто ж доручив тобі таку справу?

— У мене є повноваження від шерифа з печаткою самого короля піймати Робіна Гуда де завгодно. Якщо ти можеш сказати, де він ховається, я візьму тебе собі в напарники.

— А дозволь поглянути на те повноваження, — мовив юнак. — Я тільки пересвідчусь, чи воно дійсне, і тоді зроблю все можливе, щоб ти з ним зустрівся.

— Е, ні, — відповів мідник, — цієї грамоти я не можу тобі довірити. А якщо ти не допоможеш мені розшукати Робіна Гуда, я, безперечно, впораюся з ним і сам.

І мідник щосили змахнув над головою своїм яблуневим кийком.

Юнак посміявся з наївності Мідла, а потому сказав:

— Курний шлях, та ще в таку спеку — погане місце для серйозної розмови. Якщо ми хочемо стати один одному в пригоді, то давай підемо до корчми, що отут за поворотом, та спершу затамуємо спрагу. А коли наші голови прохолонуть, тоді ми все й обмізкуємо.

— Оце правильно! — радо погодився Мідл. — Ходімо швидше! Хоч я щойно звідти, твоя пропозиція знову викликала в мене страшенну спрагу.

І вони разом подалися в корчму «Сім оленів».

Побачивши мідника з невідомим юнаком, корчмар лише мовчки звів від подиву брови і запобігливо кинувся їх обслуговувати.

— Мідник замовив вина, а хлопець — кухоль пива. Хоч вино й не вважається прохолоджуючим напоєм і аж ніяк не просвіжає голову, проте мідник вирішив пити саме його, бо воно коштувало дорожче, ніж пиво, а платити за нього мав інший. Майстер Мідл спорожняв келих за келихом і зовсім не слухав хлопця, що розгортав перед ним плани, як краще спіймати Робіна Гуда.

Нарешті, під час невдалої спроби дотягнутись губами до чергового келиха, мідник упав головою на стіл і захропів. Тоді незнайомий юнак спритно розстебнув йому робочу сумку, витяг звідти папір, прочитав його і заховав у власний підсумок. Потому гукнув корчмаря, весело підморгнув йому і сказав, що мідник за все розплатиться, коли трохи проспиться. А Мідлу тим часом навіть не снилося, що йому доведеться платити за все частування.

Сам же юнак і не думав нікуди квапитись. Йому заманулося побачити, що, прокинувшись, робитиме Мідл. Він вийшов на подвір'я і, сховавшися за віконницею, став чекати дальших подій.

Невдовзі мідник широко позіхнув і потягся до келиха з вином.

— Ну, друже, що ти там кажеш… Ее-е-ех!.. як краще спіймати того шибайголову? Гей, де ти? Куди подівся цей клятий хлопчисько?

Мідник тупо покрутив головою і побачив, що біля нього нікого немає.

— Хазяїне! Чуєш, хазяїне! — загукав він. — Де той хлопець, який повинен за мене заплатити?

— Не знаю, — різко озвався корчмар. — Може, він залишив гроші у вашій сумці?

— Ні, він тут нічого не залишив! — загорлав Мідл, покопавшись у робочій сумці. — Ґвалт! Рятуйте! Мене обікрали! Слухай, хазяїне, тебе слід арештувати за державну зраду! Я прибув сюди у справах короля і сказав тобі про це уранці! А поки я тут спочивав, довірившись тобі як чесній людині… гик!., як вірнопідданому свого короля… гик!., хтось поліз у мою сумку й викрав важливі державні папери!

— Перестаньте горланити! — обірвав його корчмар. — Що у вас пропало?

— О, дуже, дуже важливі речі. Я мав при собі: по-перше, папір від мілорда шерифа Ноттінгема з печаткою самого короля з наказом… гик!., арештувати… гик!., відомого пройду… гик!., ватажка розбійників Робіна Гуда! По-друге, окраєць хліба. По-третє, паяльну лампу… гик!.. По-четверте, кілька моточків міцного шпагату. По-п'яте, шість різних ключів… гик!.. до того ж цілком ще придатних. По-шосте, дванадцять срібних пенні, які я заробив цього

Попередня
-= 52 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 42.

Останній коментар

Аліна 20.02.2021

Цікаво. Мені сподобалось.


Іра 27.09.2020

Дуже гарно . Дякую за переклад


Іра 27.09.2020

Я дуже дякую тому що ніде не могла
знайти про Робіна на українській а тут
така можливість


Додати коментар