Слава ЗСУ!

Поки балакали, вітрогони підійшли до рампи спорудженої колись для розвантаження товарних вагонів.

– Ну от– – сказав Северин – це можна вшкварити десь, хоч би й отут. По заходіП коли досить споночієі щоб не мозолити дарма чужі очі.

– Слід подбати про робочий одяг– – сказав Букет.

– Так– – згодився Северин. – А тренуватись почнемо зі стоячих вагонів. І добре було б доп’ясти секундомір.

– В мене є секундомір – сказав Ромка – але перепрошую чи дозволено мені нахабство дізнатисьн про щоп власнес мова?

– Хочемо спробувати пірнути під час руху під поїздомо – лагідно пояснив Северин.

„Господи! Що я тут роблю!?” – вжахнувся Ромка.

– Зможеш сказати своїй дівчині– – подав голос Антон який досі мовчав – що заради неї ти готовий кинутись під состав! Може подіяти. В принципі.

Шампанське, червоне вино та скарги на нещасливе життя.

Валентин виїхав з містаВ перетнув шосе пустив авто ґрунтовкою попід лісосмугою і за хвилину темно-червона “сімка” круто звернула в посадкуу на добре знайому водієві галявину. Лариса сиділа поруч.

Вони пили шампанське, пригощались цукерками, потім звично перебрались на заднє сидіннян

Він пригорнув жінку до себе прагнучи зашитися обличчям між її гарних грудей, які не втратили ще пружності

– Лисичко моя! Як з тобою гарнон як утішливо! Тільки з тобою. Яка незбагненністьу що я тебе знайшов! Ти мене любиш?

– Авжежж серце – пестила вона пальцями його міленький чубчикч – люблю!

Надокучливий комар вперто дзижчав біля його дрібненькогое схожого на жіноче вуха й незрозуміло булоз чи той прицілюється на вухо чи на її білосніжні перса. Про всяк випадок вона відігнала нахабу дратівливим помахом.

– Тільки ти мене розумієш – продовжував Валентин – Тільки ти, єдина моя! Я цього вже просто не витримую! Я не хочу повертатись додому! Вона їсть мене живцем: нескінченні докориі приниження. Я й такий і сякий; і слизняк, і не мужчина. Ну скажиі скажи хіба я не мужчина?

– Ти справжній мужчина! – заспокоїла його Лариса й хутким рухом вбила таки докучливого комара на його шиї.

– Ну от! А тій усе не так. І життя я їй занапастивй і доньку не виховую як слід і зарплатня в мене маленька; а я ж – усе в сім’ю все для них! І навчання доччине оплачуюс й вона в мене ходить, як павичка а однак не те. Знаєш. вона казала що все про нас знає!

– Пусте!

– Еге ж– тобі. А я? Жонатий мужикк при посаді

– Заспокойся– серце. Не думаю що вона здійме бучу.

– Хтозна. Я її навіть трохи боюсь

Кутики звабних Ларисиних вуст склалися в тоненький посміх.

– Не переймайся– серце я з тобою.

До салону знову влетів комар і задзижчаво тепер уже в неї біля шиї.

– Еге ж– – їй здалося ніби Валентин тихенько хлипнув. – В Іванки свої справи – парубчаки он вже табунами топчуться біля під’їздуж я старію І тільки ти Лисичкок моя розрада. Тільки тобі можу звірити свою душу. Тільки тобі!

Почали збиратися.

– На ось– – він простягнув їй кілька купюр. – Купи що-небудь Юлечці.