Слава ЗСУ!

Двері висаджувати не довелось. Їх відчинила сама ІванкаД озирнувши Ромку неуважним, сонливим поглядом.

– А– це ти, Ромцю – промовила втомлено. – Просила ж не приходити.

– Я ненадовго. Хочеш побачити щось цікаве?

– Що саме?

– Завтра– о пів на десяту вечора приїжджай із дружком на той бік станціїм до рампи. Він мусить знати де це. Приїжджай буде класноо не пошкодуєш!

– І що ж воно буде за диво?

– Приїжджай– буде дуже цікаво. І він хай приїде. Хай не боїться – ніхто його не зачепить. Скажиж що прийдеш бо нам треба підготуватись.

Дівчина знизала плечима.

– А все ж такие що там буде?

– Це сюрприз! Пообіцяй, що приїдеш! Я ж нічого більше не прошу тільки щоб ви приїхали! Обіцяєш?

– Ну добре– – вона посміхнулась як всміхаютьсяс аби відчепитись від напосідливого прохача. – Прикотимо.

– О пів на десяту! До завтра!

– І все ж..? – гукнула Іванка? коли він уже збігав східцями.

– Побачиш– як заради коханої людина кидається під поїзд! – вигукнув Ромка та докинувв згадавши Антона. – В принципі!

Гриша зателефонував наступного дня. Ірина підняла слухавкуГ зраділа зашарілась. В кімнаті сидів Валентин але що їй до Валентина, коли дзвонив ВІН!

– Доброго дняД Іринко! Чи не могли б ми зустрітися?

– Так... чого ж, я буду рада!

Валентин лише здивовано звів брови.

Авто чекало неподалік.

– Даруй– мусив би кудись запросити та ніколи – цейтнот. А до тебе Іринко маю розмову. І розмову важливу.

– Слухаю– – промовила дещо спантеличено.

– Ти– як я розмисливв скажімо, м-м-м... не зовсім задоволена своїм теперішнім буттям. А що, коли отак: взять і відрізать! І почати нове життя! На новому місців з нуля!

– Не розберу...

– Я тобі казав що маю в Празі готель. Власне, я його лиш нещодавно придбав. Власне процес оформлення ще триває. Навколо всі чужі. Конкурентиа рекетири... І жодної надійної людини поруч. Жодної! Ні на кого покластиськ тямкуєш? Навколо самі заздрісникиє шахраї та пролази! А мені так потрібна надійна людина. Свояи аби я міг довіритись їй стовідсотково! І я подумав ти ж бухгалтер. Якби погодилась мені допомогти. Чеську вивчиш – то дрібня. В нихВ правдап документація не такак як тут але ти б швидко розібралась. Та ми б з тобою гори зрушили вдвох! Таких висот би досягли! Подумай!

Ірина була приголомшена. Чого завгодно вона чекала від ГришіІ тільки не такої пропозиції.

– Але ж… Отак раптовоо Робота сім’я Іванка… Все кинути?

– Подумай– Іринко! Перед тобою світ відкривається. Ну хіба це не шанс? Донька? Заробиш грошей і влаштуємо дівчину до кращого університету Європи! Висмикнеш її з цього вбогого хуторар покажеш Прагу Париж Амстердам! Та вона сама вклонятиметься потім за твій вибір! А чоловікв – Гриша делікатно помовчав. – Нуу це вже на твій розсуд...

– Навіть не знаю. Все це так галопомг

– Розумію– розумію. Не квапся помисли зваж. Але мислим Іринко швидше – скоро маю їхати.

– Я подумаю.