Слава ЗСУ!

Як надокучила тісна життя сорочка,-

Шатру тілесному хисткому не звіряйся:

Немає жодного тривкого в нім кілочка.

***

Плює услід мені судьба моя проклята.

Як не стараюся, дарма, все йде до ката.

Душа збирається. «Побудь»,- кажу - і чую:

«Де ж я тулитимусь? Розвалюється хата!»

***

Усе, що в тебе є, туманом розтає.

Нікчемністю стає, що маєш за своє.

Вважай, що все, що є, на світі не існує,

А те, чого нема на цьому світі, є.

***

Не зупиняється небесна колісниця,

Не насищається людьми земля-землиця.

Ти радий, що тебе вона ще не пожерла?

Не поспішай радіть: вона не забариться.

***

Якщо одним коржем я можу два дні жить

I пити з черепка, що на землі лежить,-

Навіщо меншому за себе підклонятись,

Навіщо наймитом у рівного служить?

***

Погляньте, очі, на тісні могили,

На світ, де діють зловорожі сили!

Царі, князі - в грязі, осяйні лиця

Жерущі хробаки заполонили.

***

Чи ще служитимеш для підлості людської?

Не квапся мухою до страви будь-якої!

На два дні корж купуй, ні перед ким не гнися,

Пий краще власну кров, аніж чужі напої!

***

Я б краще вороном копався у ріллі,

Ніж у негідника живився при столі.

Сухим окрайчиком задовольнятись краще,

Ніж губи мазати в чужому киселі.

***

Цей топче стежечку до монастирських брам,

Той шлях до Істини собі торує сам...

Боюсь, настане день і пролунає голос:

«Ви блудите, сліпці! Не тут вона й не там!»

***

На учті мудрості зняв мову друг вина

(Рум і Аравію збентежила вона):

«Не вірю твердженню, що є вина в вині,

Коли сам Бог сказав, що проститься вина!»

***

Ні втоми ти не знав, ні голоду не чув;

Ти все, чим томишся, від чотирьох здобув *.

Та кожний забере свій дар у тебе - й знову

Ти зробишся таким, яким спочатку був.

* Ідеться про чотири стихії.

***

Кульгава старість, юність бистронога -

Все товпиться до вічного порога.

Недовго світом тішаться живі:

Всі підем геть, у всіх - одна дорога.

***