Слава ЗСУ!

Було вже надвечір'я, дощ припинився, коли ото пролунав несподіваний дзвінок у двері.

Хлопці вирішили, що то повернулися Лесикові батьки. Пішли відчиняти удвох. Відчинили і... Якби вони побачили зараз перед дверима космонавта Поповича, співачку Аллу Пугачову або італійського кіноактора Марчелло Мастро- янні, вони б, мабуть, так не здивувалися. На площадці стоялн Стьопа Чичнбабін, Слава Коваленко, Сашко Чуприна, Леся Чорнобривець і Аліна Гончарук. Ще якби кожен з иих окремо, було б ие так дивио. Але всі разом...

Стьопа Чнчибабін — піоиервожатий. Слава Коваленко — голова ради загону, Сашко Чуприна, Леся Чорнобривець та Аліна Гончарук — ланкові.

Делегація була представницька, на вищому рівні.

Ми до вас,— сказав Стьопа.— Власне, до Лесика.

За... заходьте,- затиувшись, мовив Лесик

Делегація зайшла.

Запала хвилинна пауза.

Всі, за винятком Сашка Чуприни, вперше були в Лесика вдома і тому здивовано роззиралися навкруги. На картиин, малюнки, стелажі, иа кинжки з мистецтва.

Особливе враження справила стінгазета «Домовик», яка все ще висіла на стелажах.

О! — вихопилося о ночасно у Лесі й Аліни.

Сила! — сказав Сашко Чуприна

Клас! — сказав Слава Коваленко.

Куди твоє діло,— промимрив Стьопа, та одразу ж схаменувся.— Ну, гаразд. Не будемо розтікатися мнслію по древу. Давайте одразу... Так. Нам треба негайно випустити «Блискавку». Щоб завтра зранку висіла в класі. Хоч трійця й не призналася, але це вони. Більше нікому. Ми перебрали всіх. Тільки вони.

Правильної — сказав Слава Коваленко.

Тільки вони! — погодився Сашко Чуприна.

Треба! — мовила Леся Чорнобривець.

Випустити «Блискавку»! — підтвердила Аліна Гонча-

Увесь піонерський штаб висловився.

Лесик і Жора стурбовано перезирнулися.

Лесик же — редактор класної стіннівки. І коли до випуску підключається тато, стіннівка виходить така, що збігаються дивитися з усіх класів.

А оскільки тато підключався часто, майже завжди (як у таких випадках буває в усіх школах світу, там, де тато редактора — професійний художник), то Лесикова газета гриміла иа всю школу.

Який же люблячий тато відмовиться допомогти рідному сниові! Піонерський штаб це знав і користався цим.

От і зараз.

Попроси, щоб підключився тато,— схилив голову иабік Стьопа Чичибабіи.— Отже, ідея така: намалюємо трійцю у вигляді мавп.

Точної — вигукнув Слава Коваленко.

Трн мавпиі — вигукнув Сашко Чуприна.

І вони такі й є! — вигукнула Аліна Гончарук.

Леся Чорнобривець чогось на цей раз промовчала. Тільки виразно глянула на Лесика, поті иа Жору. Може, тому, що Л сик раптом страшенно зблід. А Жора, навпаки, почервонів.

Вони розгублено перезирнулися.

І Лесик сказав:

НіІ Тато не зможе... Він... зайнятий.

Ще раз перезирнувся з Жорою і вже певніше повторив:

Не змож Ні!

Тепер уже перезирнулася представницька делегація.

Ну що ж,— знизав плечима Стьопа Чичибабіи,—^тоді доведеться тобі самому.

Шкода, звичайно,— зітхнув Слава Коваленко, дивлячись на «Домовика».— Тут якраз хотілося, щоб був рівень...

Правильної — кивнув Сашко Чуприна.— Щоб пробрати як слід.

Скільки ж можна терпіти! — вигукнула Леся.

Просто сил уже иема! — підхопила Аліна.

Лесик якось безпомічно і очікувально подивився на Жору.

А що дає «Блискавка»? От ие розумію,— сказав Жора.— Невже ви думаєте, що на них вплине якась карикатура.

Та ніколи в житті! — вигукнув Леснк.— СміхІ

Скажи просто, що ти боїшся! — вигукнув Слава Коваленко.— Що вони тобі за карикатуру ще можуть... Когось підмовлять і... як Ясика Гриценка...

Правильно! — кнвнув Сашко Чуприна.— Боїться!

Аліна насмішкувато зиркнула на Лесика. Леся опустила

очі.

Та якщо вони тебе хоч пальцем зачеплять,— вигукнув

Стьопа Чичибабін,— ми... ми з них галстуки познімаємо! От побачиш.

_ Чого це я боюся? — спалахнув Лесик.— Просто... проста я вважаю, що...

.Можеш собі вважати, що хочеш,— перебив його Слава Коваленко.— А піонерській дисципліні підкоритися мусиш. Раз тобі доручають...

Правильної—кивнув Сашко Чуприна.— І—ніяких

відмовокі Ти піонер чи ні?

Текст допоможе тобі скласти Жора,— сказав піонер-

вожатий.— Щоб завтра вранці була «Блискавка». Ходімо, товариші!

На порозі Слава Коваленко обернувся:

Якщо ие зробите, поставимо на збори загону. Чай

Двеоі за ними зачинилися.

Ну, уявляєш? — мовив Лесик.

Ситуація! — сказав Жора.

І тут задзвонив телефон.

Лесик зняв трубку:

СлухаюІ