Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Сяйво

Тепер запам’ятайте ось що: сюди треба спускатися двічі: удень і раз увечері, перш ніж лягати. Доводиться перевіряти тиск. Забудеш — а вонк поповзе, поповзе й цілком можливо, що прокинетеся ви всією сімейкою на сраному місяці. А трішечки скинеш — і все, ніяких турбот.

— Верхня межа в нього?..

— Ну, вважається, що двісті п’ятдесят, але тепер котел рвоне значно раніше. Коли ця стрілка д!:\де до ста вісімдесяти, мене ніякими пряниками не заманиш спуститися й стати поруч.

— Автоматичного відключення немає?

— Hi-і. Коли його робили, це ще не було потрібно. Нині федеральний уряд скрізь пхає свого носа, га? ФБР розкриває пошту, ЦРУ жучки саджає в срані телефони... бачили, що сталося з цим... Ніксоном? Жалюгідне було видовище, чи не так?

Але коли просто ходити сюди регулярно й перевіряти тиск, усе буде якнайкраще. І не забудьте перемикати труби так, як він хоче. Більше сорока п’яти в жодному номері не буде... хіба що зима видасться дуже тепла. А у своїй квартирі паліть, скільки влізе.

— Як щодо водопроводу?

— О’кей, я саме до цього підходжу. Сюди, он, під арку.

Вони пройшли в довге прямокутне приміщення, що,

здавалося, тягнеться на милі. Ватсон потягнув за шнур, і єдина сімдесятип’ятиватна лампочка залила блідим кохким світлом простір, де вони стояли. Просто перед ними було дно шахти ліфта, до блоків двадцяти футів у діаметрі й масивного, обліпленого брудом мотора спускалися дроти в замасленій ізоляції. Скрізь були папери — стопками, зв’язані в пачки, складені в коробки. Деякі картонки були підписані: «Документи», «Рахунки» або «Квитанції — не викидати/». їдко пахло цвіллю. Частина коробок розвалилася, на підлогу висипалися пожовклі листки, яким, мабуть, було років

зо двадцять. Джек зачаровано оглянувся — тут, мабуть, перебувала вся історія «Оверлука», похована в гниючих коробках.

— Не ліфт, а сука, тільки й знає, що ламається, — сказав Ватсон, тицьнувши в нього пальцем. — Я знаю: щоб тримати ремонтника подалі від цієї сволоти, Уллман годує держінспектора з ліфтів розкішними обідами. Гаразд, тут у вас — центральний вузол водопроводу. — Гублячись із виду в мороку, перед ними були п’ять великих труб, кожна обгор-нена ізоляцією, перехопленою сталевими обручами.

Ватсон показав на затягнуту павутиною полицю поруч із шахтою. Там валялося кілька брудних ганчірок і блокнот із відривними листками.

— Он схема водопроводу, — сказав він. — Гадаю, з про-тічками проблем не буде — їх ніколи не було, але труби ні-ні та й промерзають. Єдине, як можна цьому запобігти, — уночі трохи послабити крани, але їх у цьому сраному місці сотні чотири. Якби рахунок за воду втрапив на очі цьому жирному гомику, що сидить нагорі, він би так розкричався, що аж^у Денвері почули б. Що, не так?

— Я б сказав, напрочуд тонкий аналіз.

Ватсон захоплено глянув на Джека.

— Гей, приятелю, ви, здається, і справді з освічених. Розмовляєте як по-писаному. Я таке діло поважаю, коли чоловік не цей... не голубий... А їх достобіса. Знаєте, хто кілька років тому збунтував студентів? Підараси, ось хто. Вони розча-

2 “Сяйво” 33 рувалися, й-довелося їм піти на розрив. Вони це називають «вилізти із прикомірка». До чого ми так докотимося, курва, я вже й не знаю. Так от, коли вода замерзне, швидше за все, замерзне вона в цій шахті. Немає обігріву, зрозуміло? На цей випадок тут є ось що, — він поліз у зламаний ящик і дістав маленький газовий пальник.

— Як знайдете лід, то просто відмотайте ізоляцію і грійте. Зрозуміло?

— Так. Але якщо труба змерзне вище від центрального вузла комунікацій?

— Коли працювати як слід і топити, такого не може статися. Однаково, до інших труб не дістанеться. Та гаразд, чого через це переживати. Усе буде нормально. Але ж і хріново тут унизу! Повно павутини. У мене від неї аж мороз по шкірі, зараза.

— Уллман казав, що перший зимовий доглядач убив усю родину, а тоді себе.

— А, той хлопець, Ґрейді. Я, як побачив, одразу зрозумів — ненадійна людина, посміхався увесь час, наче кіт, що сметану злизав. Вони тоді лише починали, а цей жирний мудак Уллман і Бостонського душителя найняв би, якби той погодився працювати за копійки. Лісничий з національного парку їх знайшов, телефон-бо не працював. У західному крилі нагорі вони були, на четвертому поверсі, геть закаменіли. Дівчаток дуже жаль. Шість і вісім. Кмітливі, наче хлопчаки-розсильні. Ото, чорт забирай, була біда! Коли сезон закінчується, Уллман управляє якимось паскудненьким дешевим курортом у Флориді, то він — літаком у Денвер і найняв сани, щоб дістатися сюди із Сайдвіндера, бо дороги були перекриті... сани, можете собі уявити? Він собі пупок надірвав, тільки б справа не потрапила в газети. Правду кажучи, він із цим чудово впорався. Була заміточка в «Денвер Пост», ну і, звичайно, та смердюча газетка, яку видають в Ес-тес-Парк, вкусила. Але й тільки. Чудово, якщо врахувати, що за репутація в цього місця. Я так і чекав, що який-небудь ре-портерик розкопає все заново і просто втисне Ґрейді туди ж, щоб виправдатися, навіщо він копався в старих скандалах.

Попередня
-= 9 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 3.

Останній коментар

anonymous7538 06.07.2014

Але в самому творі не вистачало хорору.


anonymous7538 04.07.2014

Цікавий кінець. Так і тримає в напруженні: "Що ж буде далі"?.


anonymous10749 04.07.2014

:-)


Додати коментар