Слава ЗСУ!

Сон чи реальність?

- Ти кохаєш мене? – запитав я

Ми лежали на білому піску, від якого віяло янгольським теплом. Велика тінь, падала від пальми й накривала наші тіла. Легенький морський бриз доносив до вух крик чайок, які зграями ловили рибу. Сонце стомлено хилилось на захід й здавалось ніби воно позіхало останнім промінням світла.

Я дивився в її малахітові очі, які чарували мене своєю квітковою красою. Цей погляд змушував моя серце тремтіти немов осиковий листок. П’янка посмішка дурманила мій розум й примушувала мене віддатись солодкому блаженству. Своїми руками я пестив її оголену спину на якій грали вечірні зайчики світла.

Вона мовчала. А я терпів цей звук німих, чекаючи на єдине слово.

- Так – зринуло з її пухких губ

А думка рвала мозок… Сон чи реальність?

Проте… мені зараз байдуже… Я насолоджуюсь нею у світі де панує страх перед невизначеним майбутнім. У світі де кожен намагається зжерти слабшого. У світі нескінчених війн і голоду. У світі де зелена чума пожирає душі кожного хто поклоняється їй. У світі де ріки розносять отруту. У світі де перемагає зло, а добро кволе мов недоношене дитя.

Проте… мені байдуже. Я насолоджуюсь нею у світі де панує жага до кращого. У світі де досі панує радість за ближнього свого. У світі де кохання - це не тільки хімічні реакції в мозку. У світі де кохання цнотливе й незабруднене почуття. У світі де яблука це фрукт а не бренд.

Сон чи реальність?

Йдемо купатись? – пальцями рук розпушувала золотавий пісок

Йдемо – прошепотів їй на вухо

Море прийняло нас у свої широкі обійми. Ми здіймалися над хвилями мов маленький острівець надії. Надії на майбутнє. Її руки обвили мою шию. Наші вуста сплелись в жагучому поцілунку. Я пірнув разом із нею в сон насолоди. А думка промовляє. Реальність…