Слава ЗСУ!

– А ті примари теж були справжні?

– Ну, звісно. Кажуть, це духи тих ув’язнених, які згинули у підземеллі. Їм випала тяжка доля. Тепер фердонці отримають свободу, яку так довго прагнули. – Ніка намагалася не думати про те, що сім’я Трейків залишилася у далекому минулому, все таки їх розділяло цілісіньке тисячоліття. Сподівалася, що вони прожили довге та щасливе життя. Можливо, їхні нащадки зараз живуть десь у Пеліоні та навіть не здогадуються, які героїчні вчинки здійснили їхні предки.

Джеліос подався до своєї кімнати на заслужений відпочинок, а Ніку ще чекало безліч запитань. Спочатку їй подобалося бути у центрі уваги, але пізніше вона втомилася товкмачити одне те саме. Кожне слово давалося їй з неабияким зусиллям. Нарешті вітальня спорожніла. З нею залишився лише Максіон

– Ти вчинила дуже сміливо. Я пишаюся тобою. – схвально промовив він.

– Ні, в тому не лише моя заслуга. Самотужки я ніколи не впоралася б.

– Так. Вчинок Орена теж мене вразив. Не знав, що люди можуть так докорінно змінюватися.

– Він і ніколи не був поганим. Просто хотів захистити сім’ю. От і все.

Ніка попрямувала до ванни, щоб хоч трохи привести себе до ладу. Спочатку ретельно вимила голову шампунем з приємним запахом шоколаду та кориці, а потім наповнила ванну теплою водою з фруктовою пінкою, яку вдосконалили Зак та Кора. Вистачило лише маленької краплини тієї рідини. Вона добре пам’ятала, як Зак необачно запінив цілу поверхню озера у маленькому містечку.

На поличці ще знаходилося декілька видів мила різних кольорів та різних запахів. Ніка обрала м’ятне мило зеленого кольору, що відчутно освіжив запах її шкіри. Вона не хотіла знову надягати забруднений одяг, тому накинула м’який білий халат, що висів на гачечку та відчинивши двері, попрямувала навшпиньках до своєї кімнати.

– Спасибі. – голос за її спиною змусив її заціпеніти. Зенон Рейнол як завжди невимушено підстеріг її у недоречну мить. Краплини води стікали з кінчиків її волосся. Ніка голосно видихнула повітря та з мужністю витримала на собі його довгий проникливий погляд.

– За що?

– Ти не залишила його напризволяще.

– Він зробив би те саме заради мене.

– Так. Проте, я не сподівався, що ти здатна на таке. – ці слова надто образили її. Як йому взагалі могло спасти подібне на думку? Нестерпне роздратування охопило її свідомість. – Пробач. – Зенон помітив, як спохмурніло її обличчя.

– Ти погано розбираєшся в людях.

– Лише в тобі.

Ніка рвучко зробила крок йому назустріч.

– Ти завжди був для мене загадкою. Я ніяк не збагну твоїх справжніх намірів. Ти напускаєш навколо себе туману, щоб приховати свою істинну сутність. Що змушує тебе робити це? Страх? Чи може щось інше?

– Ти знову взялася за своє. – Зенон театрально закотив повіки та торкнувся рукою наморщеного чола. – Прикро тебе розчаровувати, проте я нічого не замислив. У мене немає ніякого підступного таємного плану, тільки одне малюсіньке бажання.

– І чого ти прагнеш? – вона відчула, як сіпнулося її серце. Невже він розповість їй свій замисел. Проте наступні його слова викликали у неї велике розчарування.