Слава ЗСУ!

– Тепер залишилося знайти ще одну статуетку – вдоволено проказав Максіон. Він дістав з кишені складений папірець, і розгорнувши його, почав читати послання. – Давнє місто, що пройшло крізь час, загине під руїнами в той раз, коли велике світло спалахне – у далечінь воно всіх віднесе.

– Коли велике світло спалахне… – автоматично повторив Зенон і вираз на його обличчі змінився кардинально, наче він проковтнув цілий лимон.

Джеліос також все зрозумів, лише Ніка губилася в здогадках.

– ЩО все це означає?

– Великий спалах світла відбувається лише на весняне рівнодення. – важко дихаючи пояснив їй Джеліос.

Ніка здивовано роззявила рота. В її думках з\'явилася недавня історія про колону Сонця.

– У нас залишилося два тижні. – вона висловила вголос свої думки.

– Що, Пеліону настане кінець через два тижні? – вираз Данаїного обличчя вказував на те, що вона не вірила власним вухам».

– Якщо послання правдиве, а я в цьому ні краплі не сумніваюся, то так. – підтвердив Максіон. Запала тривала мовчанка. Всі дивилися один в одному в перекошені обличчя. На якусь мить Ніка навіть подумала, що це все просто їй наснилося. Але стривожені погляди її друзів вказували на протилежне.

– Що будемо робити? – похмуро запитав Зак.

– Потрібно евакуювати людей в інше місце. – твердо запропонувала Кора, зминаючи пальці.

– Ніщо не змусить пеліонців покинути місто за власним бажання. Тим паче,вони ніколи не повірять нашим словам. – категорично мовив Джеліос, наче передчуваючи невідворотне лихо. Він протер долонею змокріле чоло.

– Ми повинні довести цю нелегку справу до кінця. – досить переконливо промовила Латея. – Потрібно врятувати Пеліон та його жителів.

– Хто за? – вигукнув Максіон.

Ніка підняла руку.

– Я з вами.

Джеліос зробив те саме. До них приєдналися Зак та Кора.

– На мене також можете розраховувати. – сміливо прощебетала Даная, незважаючи на дошкульний погляд Зенона Рейнола. Всі чекали саме на його вирішальну відповідь.

– Ну, що ж…зважаючи на обставини, я згоден.

Ніка полегшено зітхнула, вона аж ніяк не була впевнена, що відповідь Зенона виявиться позитивною.

Зак проглядав папірці, що були складені на столі.

– Хм, цікаво. Отже, йому було відомо … – він потер пальцем видовжене підборіддя.

– Про що ти? – не стерпів Зенон.

– Левен знав, що Пеліону загрожує небезпека. Погляньте сюди, це записи та креслення самого Евена Соллорі. Виходить, що Левен виявив їх у цьому таємному кабінеті, про існування якого винищувачі навіть не здогадувалися. Прадід Авреї робив деякі розрахунки, що стосувалися саме знищення Пеліону. Отже, він не лише досліджував перехід.

– Значить, все правда. Якимось чином Левен зумів передати послання Максіону. Тоді це все пояснює… – холодно проскрипів Зенон. Його голос прозвучав аж занадто проймаюче. Ніка не знала, чому Зенон так зреагував. Він міцно зігнув пальці, намагаючись втамувати свою злість.

– Евен вирахував, що останнє знищення Пеліону було рівно тисячу років тому. – рішуче продовжив Зак, незважаючи на бурхливу реакцію свого друга.