Слава ЗСУ!

– Зеноне, як ти нас знайшов? – мимовільно промовила вона, мружачись від сонячного світла. Її зір все ще вкривала пелена. Звичайно, то був він. Хто ще міг прийти їм на допомогу? Зенон Рейнол завжди з’являвся у найскрутніші моменти. Раптова радість зародилася всередині, тепер вони звільнять Джела та розберуться зі всіма негідниками.

– Підводься, треба йти звідси. – цей голос не належав її другові. Ніка була цілковито впевнена у цьому. Усі її надії та сподівання розбилися за єдину мить. Безмірне розчарування накотилося на неї велетенською хвилею. Страх знову дав про себе знати. Її мозок відразу визначив власника голосу, ще до того, як він підтягнув її вгору та поставив на ослаблені ноги. Це був Орен Трейк. Той самий найманий розбійник, який намагався вбити її декілька разів. Поблизу без свідомості лежав один охоронець.

– Де Джеліос?

– Вже пізно, вони забрали його.

– Ні! – крик жаху вирвався з її горла. Більше не було сили стримувати сльози. Всередині з’явилася величезна рана, яка не давала їй дихати. Здавалося, вона втратила усі свої відчуття, наче опинилася у безкінечній порожнечі. Орен трусив заціпенілу Ніку за плечі, поки та не оговталася. Під її ногами знову з’явилася земля з посохлою жовтуватою травою.

– Тут не можна більше залишатися, бо зараз сюди прийдуть інші. Потрібно йти.

Вони зрушили з місця. Ніка заледве волочила ноги, здебільшого це Орен тягнув її на собі. Знайшовши укриття біля білого муру, Орен вмостився на великому камені та витягнув ноги. Його коричневе пальто було надто забрудненим. Ніка лише щойно відчула, щось липке на долоні. Зиркнувши на руку, вона огидливо скривилася. Її зап’ясток пересікав великий поріз, який Ніка отримала, коли спіткнулася об камінь.

– Щоб спинити кров, затисни рану пальцями. – порадив Орен, витягуючи з невеликої шкіряної сумки шматок тканини та пляшечку з рідиною.

– Я все знаю. Пеліон знищить це місто. Ти прагнеш врятувати його – вона затиснула рану, зіщулилася від болю. – Перш ніж ти знову спробуєш убити мене, я скажу одну річ. Ти мав рацію, Пеліон прирік усіх на неминучу загибель.

– Досить, верзти цю дурню. Я не збираюся вбивати тебе. – суворо промовив Орен та наливши на тканину прозору рідину, почав перемотувати їй руку. – Ти й гадки не маєш, що тут насправді відбувається.

Ніка міцно стиснула губи, коли рідина зашипіла у її рані.

– Я все прекрасно розумію. Пеліон становить величезну загрозу.

– Це зовсім не так. Ти помиляєшся. Кадем Пел не занапастив, а врятував це місто. Він приніс сюди мир та злагоду. Пеліон стане для всіх новою домівкою. – він закупорив пляшечку та вкинув її назад до сумки.

– Що? – вона не могла повірити його словам. Напевно, Орен прагне таким способом виманити у неї статуетки. Вона справді не була готова почути таку відповідь. Невже всі її здогади були неправдивими? Виходить, що вони всі помилялася. Вагання швидко поширювалися у її свідомості. – Але раніше ти настоював на протилежному.

– Я не знав правди. Я робив усе можливе, щоб дати краще життя моєму синові. Спасибі, що врятувала його. Я бачив, як ти накинулася на Данта. Колись той негідник отримає по заслугам.