Слава ЗСУ!

Емма незворушно сиділа, не відриваючи погляду від підлоги.

Слідчий подивився на помічника.

- Все, моделей мені більше не треба! З них користі мало. Давай мені цього Влада.

Емма вийшла в коридор.

- Ну що, Еммо? – підбігши до подруги, запитала Ліна.

- Я така… нерозумна, не серйозна, - прошепотіла Емма. – Про що я тільки думала?

- Еммо, ніхто не думав про таке. Нікому і на думку таке не спало.

До Емми підійшов Влад.

- Привіт, Еммо.

- Влад… Тебе зараз покличуть давати свідчення про того фотографа.

- Я знаю, - відповів хлопець. – А ти не сумуй. Ти ж все одно не любила Ірину.

- Не любила… Але могла б зараз бути на її місці, - промовила Емма.

- Але ж доля розсудила інакше. Ти думала, що те, що ти впала на сцені – нещастя, а насправді, то був щасливий випадок.

- Так, - промовила Емма.

- Не сумуй, - продовжив Влад. – До речі, в мене твоя сережка. Я вже її відремонтував. Навіть, золото злегка почистив. Якби знав, що зустріну тебе тут, то взяв би її з собою.

Ліна уважно подивилася на Емму з подивом в очах.

- Яка сережка? – не зрозуміла Емма.

- Ну-у, золота, антикварна… Тобі хлопець твій подарував… Ну-у, ти ще казала, що тобі її якась подруга зламала. А я сказав, що в мене є друг – ювелір, який може її відремонтувати. Пам’ятаєш?

- Пам’ятаю, - тихо промовила Емма. – Вже усе згадала.

- А я її другу, навіть, не показував, - похвалився Влад. – Сам зробив.

- Влад Карнов, зайдіть до слідчого, - промовив помічник, прочинивши двері кабінету.

- Ну все, Еммо, бережи себе.

Емма стояла посеред коридору і дивилася на Ліну.

- Тільки не плач, - прошепотіла Ліна.

- Нонна наворожила мені правду про Клаву та Руслана, - промовила Емма, ледь стримуючи сльози. – А я… Їй не повірила. Вона наворожила правду Ганні… Вона врятувала мене від Еміратів, зламавши мій черевик. А я була така зла на неї. А ще я звинуватила її в крадіжці сережки, яку сама перед цим віддала ремонтувати. А вона її не крала…