Слава ЗСУ!

- То, може, ти і Остапа вилікуєш? – з посмішкою запитав Макс.

- Здається, зараз лікувати доведеться зовсім не мене!

- Взагалі-то, я серйозно говорю, - перебила хлопців Карла. - Я вмію зводити порчу, ляк, ячмінь з очей. Може, і спадкоємцю графа Полонезького вдалось дізнатись якусь таємницю від своєї бабусі.

- Можливо, - погодився Макс. – Залишилось його розшукати.

- Як же нам його знайти? У нас уже більше десяти претендентів. А ми, навіть, до половини архіву не дійшли.

- Нічого, ми знайдемо, - утішаючи сама себе, промовила Карла.

Емма зайшла в квартиру. На дивані сиділа Нонна, клацала пультом від телевізора і їла величезний торт.

- А звідки торт? – намагаючись бути привітною, запитала Емма.

- О, ти вернулася! – відірвавшись від телевізора, промовила Нонна. – А торт я купила в магазині. До речі, гроші взяла в он тій шухлядці. Це ж нічого?

Емма пройшлась по кімнаті і подивилася навколо. Видно було, що її гостя перерила не лише одну шухлядку.

- Нічого, - переборовши саму себе, відповіла Емма. – Але більше не лазь по моїх шухлядках.

- Як конкурс? – весело запитала Нонна.

- Погано… У мене розламався черевик.

- Який? – запитала Нонна. – Лівий чи правий?

- Лівий, - ледь стримуючись, щоб не вибухнути від гніву, відповіла Емма. – А що, є різниця?

- Ні, я так запитала. І що далі?

- Нічого. Я впала посеред сцени…

- Ти впала посеред сцени? – весело розсміялась Нонна. – Оце так видовище! Я уявляю, як усі сміялися!

- Нонно! – не витримавши, крикнула Емма. – Ну ти і…

- Ти що, образилась? – не зрозуміла Нонна.

Емма встала і нервово підійшла до вікна.

- Ти що, серйозно образилась? Еммо, я ж жартую! Чого ти? Я думала, це смішно! Я не знала, що цей конкурс так багато означає для тебе.