Слава ЗСУ!

Олена підійшла до столу і поклала свою роботу.

- Назаре, ти ідеш? – запитала вона.

- Так, іду, - голосно відповів Назар і показово поклав свій звіт на стіл викладачу.

- Неймовірно, - прошепотіла Олена і вийшла з аудиторії.

- Все, всі здали? – голосно запитав викладач.

- Почекайте, почекайте, - раптом крикнув Назар. – Я краще здам вам інший звіт.

- Яка там різниця, Назаре? Вони ж однакові.

- Та у мене почерк поганий. Краще візьміть роздрукований звіт.

З цими словами він витяг з купи листків свій звіт і поклав замість нього звіт Олени.

Дівчина вийшла на вулицю.

Назар наздогнав її, і весело взяв за руку.

- Ну, моя прекрасна наречена, тепер ти можеш пояснити, чого я не можу написати про те, що побачив.

- Яка вже різниця, Назаре? Ти ж не слухаєш мене? Ти ж вважаєш, що ти розумніший? От і думай сам!

- Чого ти кричиш на мене? – обурився Назар.

- Бо я просила тебе не здавати свій звіт, але ж ти все вирішуєш сам, мої поради тобі не потрібні.

- Заспокойся, я здав той звіт, який ти мені дала!

- Я бачила, який ти здавав звіт! Не треба мені брехати!

- Не знаю, як тобі, але мені це все вже точно нагадує подружнє життя. Ми сваримося так, наче одружені вже десять років.

Він вийняв з кишені зім‘ятий листочок паперу і віддав Олені.

Олена розвернула його.

- Це мій звіт. А у викладача той, який ти сказала мені здати.

Дівчина полегшено зітхнула.

- То, може, ти поясниш мені щось, - посміхнувся Назар.

Олена зупинилася і подивилася на нього.

- Послухай, Назаре. Зрозумій одне! Насправді, щоб тобі хто не говорив, їм усім байдуже, чим ти там займаєшся. Якщо ти зараз скажеш, що знайшов у підвалі тисячі трупів, ти знаєш, чого ти доб‘єшся?

- Ми привернемо увагу дослідників, істориків, - припустив Назар. – Хіба ж це погано? Он з Карлою та Остапом паралельно в замку працює археологічна група. Думаєш, їм погано? Та група все замість них зробила, і тайники знайшла, і родові картини дослідила, і навіть, експертизи провела.