Слава ЗСУ!

Остап кулею вилетів з квартири. Не чекаючи ліфту, збіг сходами вниз на вулицю, і сів у свою машину.

- Ну що там? – запитала Емма.

- Вона… Вона… Я вбити її ладен був.

- Кого? Карлу? – перепитала Емма.

- А кого ж іще, - важко дихаючи, промовив Остап. – Макс без вагань погодився. Розумієш? А вона…

- Сказала, що не продасть?

- Якби ж то, - засміявся Остап. – Назвала ціну десять тисяч!

- Як швидко можна в друзях розчаруватися, - промовила Емма. – Ще місяць назад вона б тобі її безкоштовно віддала.

- Іноді так помиляємось в людях, віримо їм, довіряємо. Якби ж тільки знати, що саме ми робимо, що вони нас зраджують.

- Може, давай я з нею поговорю? – запитала Емма.

- Ти? А що ти їй скажеш? – без ентузіазму промови Остап.

- Ну знаєш… Жінка з жінкою завжди може знайти спільну мову… Ми жінки не рішаємо все кулаками. Ми думаємо, що сказати, обдумуємо кожен крок. Розумієш?

- Ну, не знаю, чи з цього щось вийде…

- Думаю, гірше не буде, - відкриваючи двері машини, промовила Емма.

Вона спокійно піднялася на четвертий поверх і подзвонила в двері.

- Відчинено, - крикнула Карла, впевнена, що це Остап.

Емма відчинила двері і мовчки зайшла у квартиру.

- О-о-о, Еммо, - промовив зніяковіло Максим. – Ти до Карли?

- Так, - кивнула головою Емма.

- Я тоді піду, - промовив Максим. – Бувай, Карло. Завтра побачимось.

- Бувай, Максе.

Макс зачинив за собою двері. Карла встала з дивану і зі скептичною посмішкою підійшла до Емми.

- Ого, до нас завітала зірка телебачення! – засміялась вона в лице Еммі. – Скажи, а є хоч один випуск новин, в якому не показують, як багато ти і твоя графиня зробили для нашого міста?

Карла не встигла більше нічого промовити, бо в цей момент Емма схопила її рукою за горло, і з усієї сили притиснула до стіни.

- Пусти мене, - ледь дихаючи від шоку, прошепотіла Карла.