Слава ЗСУ!

- Лише друкувала, - вперто промовила Емма. – Друкувала чужі думки…

Емма відкрила двері і востаннє подивилась на Карлу.

- Вирішуй, Карло, або завтра в десять, або…

- Я прийду, - тихо прошепотіла Карла.

Емма зачинила двері і попрямувала на вулицю.

Внизу її чекав Остап. Від хвилювання він вийшов з машини і вже ладен був бігти слідом за Еммою на четвертий поверх.

- Ну що? - побачивши подругу, нервово запитав він.

- Все добре, пішли до машини, - сміючись, промовила Емма.

- Що вона сказала? – не міг вгамуватись Остап.

- Вона прийде завтра о десятій в нотаріальну контору та підтвердить свою згоду продати авторські права. Готуй договір у нотаріуса.

- А за скільки?

- Дві тисячі, - промовила Емма, сідаючи в машину.

- Доларів?

- Що? А ні, що ти. Гривень, звичайно!

Остап завів машину.

- Ти - диво, - захоплено промовив Остап. – Якихось десять хвилин, і вона біля твоїх ніг.

- Ну… Так, - сміючись, погодилась Емма.

- Правду ти сказала! Чоловіки не правильно чинять, що вирішують все силою та погрозами. Ви жінки вирішуєте все мирно, а значить, з розумом.

Емма відвернулась до вікна, ледь стримуючись від сміху.

- От я прийшов до Карли, не зміг втриматися від грубості та нахабства, тому і не добився нічого, а ти зі своїм жіночим підходом переконала її розумом.

- О-о-о, так і було…

Машина під’їхала до офісу графині. Остап та Емма вийшли з машини.

- Зайдеш до нас в гості? – запитала Емма.

- Та ні, якось іншим разом, - відмовився Остап. – Треба ж до нотаріуса забігти, підготувати ці документи на завтра.

- А-а-а, ну ясно. Добре тоді…

- Бувай, Еммо, ще раз дякую за таку послугу. Я – твій боржник.