Слава ЗСУ!

- Ти ж відмінив весілля, - крикнула Ганна.

- Не відмінив, а відклав… Щоб грошей назбирати, щоб ми могли не лише весілля відгуляти, але і у подорож поїхати. Це сюрприз мав бути, тому я тобі і не говорив. Але хіба потрібні тобі мої сюрпризи? Хіба для таких жінок, як ти і твої подруги, взагалі, варто щось робити? Ви ж ніколи не оціните. Ніколи. У вас всі чоловіки - бабії, всі ненормальні, всі нечесні, не щирі… А знаєш, дійсно, іди до своїх подруг, бо ти їх варта. Ти така, як вони. Плачетесь одна одній про нещасне кохання, яке ви самі собі і вигадали! Вір своїм подругам, а не мені.

Ганна сумно посміхнулась. Вона встала з лавки і попрямувала у під’їзд.

Дмитро довго дивився їй вслід.

- Ви посварились? – запитав Віктор, який непомітно підійшов ззаду.

- Так, - відповів Дмитро. – Я сьогодні з’ясував для себе, що я - безсоромний бабій. І що я чіплявся до якоїсь її подруги у таксі.

- Ти? Чіплявся у таксі? – засміявся Віктор. – Хотів би я глянути, як ти чіпляєшся.

- Мабуть, я був дуже п’яний, - посміхнувся Дмитро.

- Ти ж не п’єш.

- Ну-у-у, значить у мене амнезія, і я забув. Як можна так безсоромно брехати? Ще й своїй подрузі.

- А знаєш, - промовив Віктор. – Може, ти, дійсно, віз її подругу в таксі, просто комплімент сказав, а вона вже й навигадувала собі бозна-що.

- На мене це не схоже, - промовив Дмитро. – Ніколи ні з ким, навіть, перший розмови не починаю. Та й компліменти нікому я не робив. Це брехня, розумієш.

- Подруги – це серйозна проблема.

- О-о-о, до речі. Я одружений і в мене є дитина, - іронічно додав Дмитро. – Просто я забув тобі повідомити. І собі теж…

- Та вони три невдоволені життям дурепи.

- Поїхали! – промовив Дмитро.

- І все? Отак от візьмемо і поїдемо?

- А що, хочеш піти пішки?

- Тебе облили брудом, якась подруга вигадує на тебе усілякі нісенітниці, а ти просто так береш і кидаєш жінку своєї мрії?