Слава ЗСУ!

Всі засміялися.

- Я думаю, легенд буде багато, - посміхнулась Ліна. – Шкода тільки, що насправді ніякої кімнати немає… Та думаю, це не зменшить вашого інтересу до цієї пам’ятки. Одна розумна людина сказала мені, що може, це просто трюк – зникнення графа, чарівний камінець – це все, щоб привернути увагу до старого закинутого нікому не потрібного замку. І якщо це справді так, то це хороший трюк… Отож, замок відкрито. І всім цим я завдячую одній людині. Без неї не було б нічого. Бо мало просто мати графський титул. Треба боротися, щоб досягти чогось. І вона боролася. Ім’я цієї людини ви добре знаєте, це Емма Красовська. Вся наша команда отримала славу за пророблену роботу. Але насправді, всю найкропіткішу роботу зробила Емма.

На сцену вийшов мер. Він підійшов до Ліни.

- Сьогодні, Ліно, дійсно, гарний день, - промовив він.

- Я думаю, гарний день для того, щоб призначити директора музею.

- Так. Призначимо його демократичними виборами? Чи скористаємося тим, що я – мер, а ти - фактичний володар замку?

Всі засміялися.

- Ну-у-у, не знаю, - посміхнулась Ліна. – Я знаю, кого хочу призначити директором замку. А ви?

- Я теж знаю, кого, - впевнено промовив мер. – Може, і всі присутні знають? Мабуть, дійсно треба провести демократичні вибори.

- Емму Красовську! – прокричав чийсь голос з натовпу.

- Так! – підтримали всі. – Емму Красовську!

Мер підняв руку.

- Я хочу сказати, що дуже поважаю Емму Красовську та всю роботу, яку вона провела для цього замку. Але…

Натовп завмер в очікуванні.

- Але... Нажаль, змушений вас розчарувати… Бо до того, як ми оголосили ці демократичні вибори директора, я вже підписав папери про призначення директором…

Натовп збентежено дивився на мера.

- Про призначення директором, - невпевнено говорив мер, шукаючи щось за трибуною. – Де ж ці папери? Про призначення директором Емми Красовської!