Слава ЗСУ!

Емма поставила квіти і сіла напроти мера.

- Отож, - почав мер. – Що сталося?

- Чому ви вирішили, що щось сталося?

- Ну не квіти ж ви мені прийшли показати і розповісти, яка ви щаслива…

- Від вас не приховаєш, - почервоніла Емма.

- Отож…

- Моя подруга, - невпевнено почала дівчина. – Вона мала їхати на конкурс краси, а потрапила у рабство

- Так…

- Міліція закинула цю справу, як безнадійну. Останній раз вона дзвонила з Арабських еміратів, а потім втекла. І з тих пір її ніхто не шукає.

- Хм…

Мер встав і підійшов до вікна.

- А як ця справа відноситься до наших з вами спільних справ?

- До справ із замком? Ніяк.

- Тоді чому ви вирішили, що можете просити у мене щось такого роду?

- Бо ви мер!

- Я мер не лише для вас, люба панно! – голосно засміявся Фадєєв. - А якщо кожна людина в цьому місті прибіжить до мене зі своїми проблемами, і почне розповідати, що поганого сталося в її житті. Що я тоді робитиму, працюватиму на телефоні довіри?

Емма нічого не відповіла.

- Ви отримали перше в своєму житті підвищення і вже вирішили, що ви настільки впливова особа, що можете вирішувати справи такого рівня.

Емма опустила очі.

- Я просто хотіла допомогти своїй подрузі…

- Еммо, люба, кого ви хочете обдурити? Ви, навіть, не знаєте деталей даної історії. Останній раз вона дзвонила не з Об’єднаних арабських еміратів, а з Саудівської Аравії, і як заявляє поліція, вона утекла, незаконно перетнувши кордон. Про це повідомляли у ранкових новинах. А ви, навіть, не в курсі… Не дуже б я хотів мати таку подругу, як ви.

Емма опустила голову.

- Я збрехала, - тихо відповіла вона. – Насправді, Ірина ніколи не була моєю подругою. Ми разом працювали в модельному агентстві. Але ніколи, навіть, не спілкувалися нормально. Ми завжди були головними конкурентками на всіх конкурсах. Вона була дуже гарна, надзвичайно вродлива, а мені завжди просто більше щастило. Тому ми ненавиділи одна одну.