Слава ЗСУ!

Емма похитала головою.

- Немає настрою?

- Так, - відповіла Емма.

- Як інтерв’ю?

- Добре, - відповіла Емма. – Чудово! А звідки ти знаєш про інтерв’ю?

- Клава розказала, - промовив Руслан.

Емма подивилася у вікно.

- Руслане, а як ти відносишся до Клави? – раптом запитала вона.

- Добре, - впевнено відповів Руслан. – Навіть, дуже добре. А ви що, посварилися?

- Ні, що ти, - заперечила Емма. – Через що нам сваритися?

- Я теж так думаю. Вона така рада за тебе. Десь з-пів години по телефону мені розповідала про те, що про тебе писатимуть статтю.

Емма посміхнулась.

- А тобі подобається Клава? – знову запитала дівчина.

- Ну кажу ж, подобається! – впевнено відповів Руслан. – Я нічого проти неї не маю. І проти Ганни нічого не маю. У тебе хороші подруги!

- А тобі ніколи не подобалась Клава, як жінка? – не могла вгамуватись Емма.

- Як жінка? – перепитав Руслан і задумався. – Як жінка… Тобто, чи вона вродлива? Ну може. Не знаю. Напевно, вродлива. А може… Не знаю. Я не можу про неї так судити. Це все одно, що сестра.

- А у тебе колись були з Клавою якісь відносини?

- Слухай, що таке з тобою? – здивовано запитав Руслан. – Щось сталося?

Емма відвернула очі до вікна.

Руслан зупинив машину.

- Кохана, - тихо промовив він. – Поговори зі мною.

Емма подивилася на нього заплаканими очима.

- Чого ти плачеш? Що сталося? Ти посварилася з Клавою? Хочеш, я поговорю з нею.

- Просто мені сьогодні ворожила Нонна. І сказала, що… Що ти і Клава, що ви разом, і обманюєте мене…

Руслан відірвав погляд від Емми і спокійно завівши машину, знову попрямував дорогою додому.

Емма подивилася на нього, але його погляд був десь далеко.

Машина зупинилася біля під’їзду Емми.