Слава ЗСУ!

- Що значить заподіє? – не розуміючи, перепитала Емма і нервово продовжила: - Припини пхати в рот цілі суші!

Остап продовжував жувати.

- Ну, кажи! – різко промовила Емма. – Хто що заподіє?

- Та я жартую, - витираючись серветкою, відповів Остап. – Просто на наших дівчат сьогодні планета найшла. Олена порадила Ліні розвалити замок, щоб найти кімнату.

- Що? Ну нічого собі… Господи, помішались на тому камінці… Їм камінець дорожче за все.

- Та заспокойся. Я думаю, це все не серйозно. Просто у безвиході, от і лізуть в голову такі думки.

- Вони без мене не мають права нічого робити в замку. Тому нехай вигадують, що захочуть, але дозволу я їм, все одно, не дам.

- Це правильно. Так буде найкраще.

Продзвенів дзвоник. Студенти почали збирати свої речі. Старий викладач іще щось домальовував на дошці.

- У когось є якісь питання? – запитав Микола Опанасович.

- Ні, - пробубоніли всі в один голос.

- Олено, Назар, у вас там якісь власні питання до мене? Я чекаю вас у викладацькій, - промовив викладач історії.

- Я, взагалі то, Остап, - з-під лоба промовив Остап. – Старий телепень!

Олена почала збирати речі.

- Неймовірно! Ти чув? У них немає жодних питань!

- У мене теж немає питань. Що з того? – здивувався Остап.

- Коли я навчалася в університеті і проходила цю тему, у мене було мільйон… мільярд питань! Ти пам’ятаєш?

- У тебе на кожній парі було мільйон питань.

- Чому жоден з них не поставив питання про те, що сталося з найстарішими містами після встановлення нової системи управління Російської імперії. Чому, наприклад, ці міста не врятувало Магдебурзьке право, яке вони на той час мали?

- З чого ти взяла, що у них було магдебурзьке право?

- Бо воно було скасовано Миколою І лише у 1831 році. А до цього часу – ще існувало.