Слава ЗСУ!

Олена встала і попрямувала до виходу з замку.

На подвір’ї стояли студенти та робітники замку, розбившись на маленькі підгрупи і обговорювали якісь проблеми.

- Чого не працюємо? – голосно запитала Олена. – Нема роботи? Вже все дослідили?

Всі одночасно замовчали.

- Що саме обговорюємо? В якому секторі замку кімната? Чи з якого каменю виготовлено ту стіну? Чи в якому сторіччі її побудували? – продовжувала скаженіти Олена.

Всі мовчали, боячись, навіть, виправдатись.

- Борисе, в якому році виготовлено цю стіну?

- В.. В… Тисяча… може… тисяча триста…

- Тисяча? Триста? Яка завершена відповідь! Я бачу, ти добре ознайомлений з усією інформацією, і не дарма носиш поважне звання «Член І археологічної групи». Ти вважаєш, що ти такий розумний, що можеш в робочий час обговорювати власні питання? Чи тут, може, всі такі розумні? Хоч хтось може мені, не заглядаючи ні в які записи, сказати, коли була збудована ось ця стіна.

Всі мовчали.

- Вау, - прошипіла Олена. – Скільки відповідей! І всі одразу. І в кожного власна думка, власні роздуми… Та ви - таланти! Я ставлю питання останній раз, в якому році збудовано цю стіну?

- В кінці 13 сторіччя, тоді, коли і сам замок, - пробурмотіла Яна собі під ніс.

- В кінці якого сторіччя? – перепитала Олена.

- 13-ого…

- Боже, яке досягнення! Одна людина з усієї групи знає, коли побудований замок! Це неймовірні знання.

- Ми всі знаємо, коли побудований замок, - промовив Борис. – Але ж ти питала про стіну…

- Як же ж важко здогадатись, коли було збудовано цю стіну, якщо вона основна. На ній тримається дзвіниця. Так важко включити мозок і подумати. Може, дзвіницю встановили в кінці 13 сторіччя, а цю стіну, мабуть, вчора побудували і акуратно під дзвіницю підсунули. Все, з мене годі. Де Рената Микитівна?