Слава ЗСУ!

- Тоді чому ж цей чоловік каже, що ти його обікрала?

- А ти ладна чужому чоловікові повірити, а не мені! Правда ж? Тобі чужа людина дорожча за мене! Ти усім віриш, усім навколо, окрім мене!

Нонна залилась сльозами і зачинилася у кімнаті.

- Цирк, - промовила сама до себе Емма. – Просто цирк.

В цей момент двері знову відчинилися. В квартиру зайшла Клава.

- Привіт, Клаво, - втомлено промовила Емма.

- Еммо… Пробач, я дзвонила в двері, але ніхто не відчиняв. Я думала, може, щось сталося.

- Ні, нічого не сталося, - спокійно відповіла Емма. – Просто ми з Нонною так верещали одна на одну, що не чули, як ти дзвонила в двері. Проходь, сідай.

- Вибач, що сама зайшла.

- Для того двері і відчинені, - зітхнула Емма. – Як кажуть, «для друзів».

Клава сіла на крісло. В цей момент з сусідньої кімнати вся в сльозах і з купою грошей в руках вибігла Нонна.

- Добре, - щосили крикнула вона. – Я дожену того чоловіка і віддам йому гроші, якщо тобі так хочеться!

Після цього вона щосили гримнула дверима.

- Що сталося? – не зрозуміла Клава.

- Нічого, мені соромно, навіть, розказувати таке про людину, яку я так колись поважала і любила. Краще давай про щось інше. Про що ти хотіла поговорити?

Клава сумно подивилася на Емму.

- Я щодо ворожіння…

- Ти говорила з Русланом? – здогадалася Емма.

- Так, він мені дзвонив. – ледь стримуючись, прошепотіла Клава. - Господи, Еммо, та я б ніколи з тобою так не вчинила. Як же ти, навіть, сумніватися в цьому можеш?

- Я вірю тобі, Клаво.

- Ми з тобою так давно дружимо, бачимо одна одну наскрізь. Ганна теж хороша подруга, але погодься, що ми з тобою ближчі. Ганна знає про тебе все, але вона ніколи не зрозуміє тебе так, як я.

- Я знаю, - прошепотіла Емма.