Слава ЗСУ!

- Ясно.

Навколо графа, який гордовито сидів на кріслі, зібралися журналісти, а також студенти-археологи, з якими він встиг познайомитися в замку. Вони ставили йому питання, показували якісь історичні книжки, а він щось розповідав чистою українською мовою.

- Нічого собі, він вже розмовляє українською мовою, - посміхнулась Емма.

- Мабуть, ви його дуже вразили, - посміхнулась незнайома дівчина.

Емма обернулась і побачила дівчину, одягнену у діловий костюм. Емма згадала, що вже зустрічала її одного разу, у Подолищах. Це була перекладач графа.

- Він тепер вивчає українську мову набагато натхненніше.

Емма посміхнулась.

- Вже, навіть, читає українською, - продовжила дівчина.

- Читає? – здивувалась Емма. – Що?

- Рильського, - відповіла дівчина. – Скоро моя допомога йому вже буде не потрібна.

- Ну, для такої красуні, як ти, завжди знайдеться робота, - втішила Емма.

Остап підійшов до столу і наколов на виделку кусочок банану.

- Олено, хочеш банан? – сумно запитав Остап.

- Та ні. Дякую, Остапе, ти ж уже надкусив його. Їж тепер сам.

- А вони що тут роблять? Хто їх сюди запросив? – раптом крикнув Остап.

Олена швидко розвернулась і побачила, як до графа з якимись книжками та зошитами прямували Карла та Максим.

- Ну це вже ні!

Остап зірвався з місця і побіг. Олена поспішила за ним.

- Вибачте, у вас є запрошення? – цинічно запитав Остап.

- А що, в тебе є? – засміялась Карла.

- Я повторю питання, у вас є запрошення? Бо особисто я не пам’ятаю, щоб вас хтось сюди запрошував.

- У газеті було сказано, що поспілкуватися з графом можуть всі охочі. Ми і є – ці охочі, - засміялась Клара. – До речі, ми прийшли не з пустими руками. Поки ти купався у хвилях слави, ми працювали… Написали книгу присвячену історії замку, що базується на магістерській роботі. Принесли її показати графу. А ти часом нічого не написав? Хоча навіщо тобі це? Твоя подружка і так купить тобі будь-яку роботу, на яку ти тикнеш пальцем. Чи вона більше тебе не спонсорує?