Слава ЗСУ!

Карла поклала перед хлопцями якісь листки.

- По даним родоводу, Фельченський Олександр був поляком і майже все своє життя прожив у Польщі.. Його донька – Емілія Фельченська, судячи з усього, мала б також народитися в Польщі. Але ця інформація не точна. У нас є п’ять претенденток на звання спадкоємиці, - голосно промовила Карла. – Безумовно, всі вони мають належати до знатних родин, принаймні, по моїх розрахунках. Але лише одна – до родини нашого графа.

- Потрібно дізнатися про них все, - впевнено промовив Макс. – Можливо, навіть, зустрітися і поговорити з кожною із них.

- У чотирьох із них бабусі дійсно народилися в Польщі. Можливо, хтось із цих бабусь і є донькою Фельченського. У останньої претендентки бабуся народилася… у Франції.

- Тобто, остання претендентка одразу відпадає? – запитав Макс.

- Ні, не відпадає, - відповіла Карла. – Мене насторожило її ім’я – Емма.

- Емма Красовська? – перепитав Остап, гортаючи папери.

- Так, Емілія Красовська. Якщо Емілія Фельченська – її бабуся, то можна зробити припущення, що онучку назвали на честь бабусі.

- До речі, - додав Остап, - після революції багато хто переховувався від влади, тому є можливість, що в архіві просто не вказано, де саме переховувалась бабуся Красовської. Можливо, вона з Франції могла переїхати в Польщу, але таємно. І ця інформація може бути ніде не вказана. До того ж, відомо, що одружувалась Фельченська саме у Франції. Можливо в цьому є якийсь зв'язок.

- Про це нам зможе розповісти лише Емма Красовська, або її мати, - промовив Макс.

- Мати її померла, - читаючи з листка, промовила Карла. – А про батька, взагалі, ніяких відомостей…

- А інші? Які у них шанси? – запитав Остап.

- Насправді, шанси у всіх рівні. Я думаю, всі вони повинні мати прекрасний родовід і бути із знатних родин. Якби ж лише знати, з ким саме одружилась Емілія Фельченська у Франції, яке прізвище вона дала своїй дитині, - промовила Карла.