Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Дивно, - промовив сам до себе Олександр. – Якби були голодні – то напали б не зважаючи на рушницю. Чому злякалися?

Граф зліз з коня.

- Може, просто були не голодні… Зловили вже якусь косулю чи оленя…А може, і якусь людину…

Граф раптом зупинився. А якщо вони, дійсно, схопили десь Венеція. Може, він лежить десь в гущині лісу напівживий.

Олександр взяв коня за вуздечку і потягнув його у гущу лісу, міцно тримаючи в руках рушницю.

Так вони пройшли кілька сотень метрів. Граф ішов мовчки, боячись промовити, навіть, звук. Він просто прислухався, намагаючись почути стогони чи волання про допомогу свого улюбленого слуги. Звичайно, потрібно були хоча б гукати Венеція, можливо, він просто заблукав і заснув у лісі, але було так холодно і страшно, що губи графа просто заніміли, і він не міг вимовити ані слова.

Нарешті, граф зупинився біля маленької клітки. Клітка була закладена дерев’яними брилами. а зверху ще накрита якоюсь старою рядниною. Олександр оглянув навколо і згадав, що колись тут неподалік стояв будинок лісничого. Лісничий той давно помер, а будинок його розібрали на дрова жителі сусіднього села. А от клітка лишилася. В тій клітці жили колись у лісничого і зайці хворі, і птахи поранені. А ще колись жило, навіть, маленьке білченя, в якого вбили маму. Щоправда, жило воно в тій клітці недовго, бо приручити його так і не вдалося. Воно кусалося, царапалося і ніколи не дозволяло себе погладити. Тому і втекло, як тільки з’явилася можливість. Лісничий водички хотів йому долити у тарілочку, а білченя швидко, немов стріла, вислизнуло з клітки і більше його ніхто не бачив.

Олександр пам’ятав цей час. Він тоді був іще маленьким і часто проводив час у лісничого в домі, поки його батько був на полюванні.

Граф посміхнувся. Ось вони які… спогади дитинства… перші, за такий довгий час… Що зараз в тій клітці? Може, там живуть маленькі пташенята, яких колись врятував лісничий. Чи може, якийсь маленький сірий зайчик з довгими вухами. А може, те білченя вернулося! Вже зовсім доросле, а може, вже і з маленькими білченятами.

Попередня
-= 459 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 130.


Останній коментар

  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


anonymous16646 25.06.2015

ульч


Додати коментар