Слава ЗСУ!

- Ви прослухали доповідь і роздуми Карли, - завершально промовив ведучий. - Все це ви і до цього добре знали. Знали і нашу всіма улюблену графиню – Ліну Висоцьку. Але зараз просто неймовірна новина. Те, чого ще не знав і не чув ніхто! Сенсація! Просто зараз на ваших очах одна людина розіб’є міф про графиню. Дивіться нас після реклами!

- Пішла реклама! – крикнув хтось із знімального майданчика. – Де гример?

На сцену вибігла маленька жіночка і почала гримувати ведучого.

- Покличте Олену Карпову!

- Вона вже тут.

- Посуньте цей диван сюди. Бо погано знімати. Ні, ще далі. Тепер трохи туди. Олену посадіть з самого краю.

- Сюди? - запитала Олена.

- Так.

Олена сіла на диван і подивилася на залу. Вона одразу побачила Емму, яка посміхалась їй.

- Де Остап? – впівголоса запитала вона.

Емма показала рукою на задні ряди.

- Там не лише Остап, - промовила Емма. – Там усі! Ганна, батько Остапа, 323.

- 5 секунд до кінця реклами!

Всі знову розсілись по своїх місцях.

- Три! Два! Один! Поїхали!

- А ми продовжуємо нашу передачу, - голосно промовив у камеру ведучий. – Дякую, що залишилися з нами. Що ж, продовжимо. Сьогодні в нашій студії знаходиться людина неймовірного таланту. Її ви всі добре знаєте. Вона не кінозірка, не телеведуча. Ця дівчина – яскравий приклад того, що завдяки своєму розуму можна добитися неабияких вершин. Це саме завдяки їй ми тепер можемо відвідувати таємну кімнату, в якій зник граф Полонезький. Бо саме вона своїми внутрішніми, не зрозумілими звичайній людині чуттями, зрозуміла, де саме треба її шукати.

Всі голосно зааплодували.

- Я бачу ви вже здогадалися! У мене в студії Олена Карпова!

Камера повільно перемістилася і на величезному настінному моніторі з’явилося обличчя Олени.