Слава ЗСУ!

- Ну що ж, - промовив ведучий. – Давайте попросимо всі разом Емілію Красовську на сцену. Еммо, виходьте!

Емма встала зі стільця. Навколо всі аплодували та якось дивно дивилися на Емму. Емма стояла і не могла ворухнутися з місця. У неї паморочилось в голові, і вона ледь-ледь трималася на ногах.

- Ну ж бо, - викрикнув ведучий. – Графине? Швидше!

- Графине? – здивовано прошепотіла Емма.

З її очей раптом потекли сльози. Вона просто не знала, що думати. Невже доля, нарешті, їй посміхнулася і справдилися її найбільші бажання? Невже те місто, яке вона так любила, і на благо якого працювала, відплатило їй тією ж любов’ю?

Емма повільно вийшла на сцену. Зал не припиняв аплодувати.

- Еммо, люба, не плач, - промовив ведучий. – Сідай.

Емма сіла на стілець біля ведучого.

- Еммо, ти щаслива? Ти віриш в своє щастя?

- Я дуже щаслива, - відповіла Емма, витираючи сльози. – Я так мріяла про це. Я більше за все на світі цього хотіла. Я не можу повірити, що це правда.

- Еммо, ви це заслужили, - промовив ведучий. – І сказати вам по правді, моє серце мені завжди підказувало, що графиня саме ви. Ваші вчинки, ваші ідеї – проста людина не може так мислити. Це думки королеви. Помітно, що ви не така, як інші. Ви переймаєтесь проблемами серйознішими, ніж інші. Ви примушуєте людей замислюватись над цими проблемами.

- Я така вдячна долі, - шепотіла Емма. – Це найкращий день в моєму житті.

- Поки подивимося рекламу на нашому каналі, і за хвилину ми повернемося до вас.

Камери вимкнулись і у залі розпочався галас. До Емми підбігло водночас декілька журналістів, щоб, як говорять, з перших вуст дізнатися, що відчуває новоспечена графиня.

Емма люб’язно посміхалася і відповідала на всі питання. Гример акуратно витирав з Емминих щік сльози.