Слава ЗСУ!

Пилип подивився навколо.

- В цій кімнаті є різні родові картини. Якщо хочете, можемо зайти.

Емма і Ліна зайшли у кімнату і уважно подивилися на розмальовані стіни.

- Це граф Полонезький, - промовив Пилип. – А це його дружина. Кажуть, граф дуже любив її. Усе своє життя.

- Дуже гарно, - промовила Ліна. – Дуже цікаво.

- Вам дійсно цікаво? – недовірливо запитав хлопець.

- Звісно ж, - запевнила Емма. – А ви все знаєте про цей замок?

Хлопець невпевнено махнув головою.

- Можна поставити вам питання? – запитала Ліна.

- Спробуйте.

Всі втрьох вийшли із кімнати і знову пішли темним вузьким коридором.

- Розкажіть нам історію цього замку, - таємниче промовила Емма.

Пилип зітхнув.

- Цей замок побудував граф Ризький. Він був надзвичайно заможною людиною. Майже вся територія нашого міста була у його володіннях.

- Так багато?

- Ну, може, не вся. Але алея, парк, навіть, Ботанічний сад, все належало йому.

- Чому ж замок називається ім’ям Полонезького, якщо заснував його Ризький? – не зрозуміла Емма.

- Ризький помер, залишивши володіння у спадок своїм двом синам – Роману та Всеволоду. Ті ніяк не змогли розділити територію між собою.

- Господи, стільки території не змогли розділити? Невже їм було мало?

- Річ не лише у території. Влада! Ось що їм було потрібно. Їхня жадоба та бажання забрати все собі призвело до того, що вони не змогли об’єднатися, навіть, коли замок вирішив завоювати граф Полонезький. Він вщент розгромив війська братів і з тих пір замок належить його родині.

- А у мене ще одне питання, - роздивляючись стіни, промовила Емма. – Чому цей замок стояв стільки років і на нього ніхто не звертав уваги, а зараз ним раптово всі зацікавилися: люди мера, археологічні групи, студенти? Це збіг обставин, чи все ж є якась причина?