Слава ЗСУ!

Емма повернулася на другий бік і подивилася на Ліну.

- Ліно, я згадала, - ледь чутно промовила Емма. – Я згадала той вірш…

Ліна не поворухнулась, вона давно вже спала.

Емма закрила очі і прошепотіла:

- Нема життя без тебе…

Нема для чого жити…

І подих завмирає…

і у душі зима…

Нема зірок без тебе…

і затихає вітер…

і небо помирає…

коли тебе нема…

Ліна зайшла у свій кабінет і швидко сіла за комп’ютер. За нею в кабінет залетіла розлючена Вікторія.

- Ліно, де ж ти була всю ніч? Твій чоловік мені спокою не давав! Дзвонив, запитував, куди і з ким ти могла піти! Я вже не знала, що йому брехати!

- Я ночувала у своєї подруги. Вирішила дати чоловікові урок, - посміхнулася Ліна.

- Ой, Ліно, з вогнем граєшся! – голосно промовила Віка. – Прийдеш додому, дивись, щоб чоловік тобі урок не дав. Ще вб’є тебе…

Ліна сумно подивилася на Віку.

- А у якої подруги ти ночувала?

- У Емми, - відповіла Ліна.

- У Емми? У тої, про яку пишеш? – захоплено запитала Віка. – Я читала останню історію! Про квіти! Як же гарно, як же мені сподобалось! Я весь вечір плакала. Які ж хороші бувають іноді чоловіки! Пощастило твоїй Еммі з хлопцем! Я б за такого заміж пішла, не думаючи.

Ліна нічого не відповіла.

- До речі, Ліно, - продовжила Вікторія. - А ту гадалку дійсно звали Нонна? Чи це вигадане ім’я?

- Ні, справжнє, а що?

- Просто в моєму будинку на першому поверсі, якась дівчина зняла квартиру і повісила об’яву: «Ворожка Нонна зніме порчу, наговори, розповість долю…». Може…

Віка не встигла нічого договорити, як Ліна вскочила з-за столу і схопила Віку за руки.

- Не може бути! Ти серйозно?

- Так, а що? – нічого не розуміючи, запитала Віка.

- Так це ж просто знахідка! – кричала Ліна. – Швидко кажи мені, де саме вона зняла квартиру?