Слава ЗСУ!

- Бо у мене зелений купальник! – відповіла Емма.

- Можна подивитися? – схопивши лівий черевик, запитала Нонна.

- Дивись.

Клава підійшла до Емми і почала поправляти їй волосся.

- Все, я готова! – впевнено промовила Емма.

- Ти обов’язково маєш перемогти! – промовила Клава. – Взувай черевики, і пішли.

Троє молодих людей ішли темним коридором замку, освічуючи дорогу факелом.

- Як у старих фільмах, - промовила Карла. – Темні підвали, незрозумілі написи на стінах, загадковість…

- Дві кімнати, - промовив Остап, коли коридор закінчився. – В яку підемо?

- Остання група дослідників, яка тут була, написала, що в цій кімнаті нічого путнього. Тому підемо в іншу, - промовив Макс, відкриваючи скрипучі двері.

- Цікаво, а що путнього вони побачили в цій кімнаті? – оглянувшись довкола, запитав Остап.

Карла сіла на стілець.

- Отже, і тут нічого немає, - промовила вона.

- Якби хоча б знати, в якій частині замку загинув цей граф… Принаймні, не витрачали б стільки часу на блудіння порожніми кімнатами, - промовив Остап.

- Цікаво, чому ж він так рано помер…

- Може, його вбила дружина…

- А де ж вона могла заховати тіло? - відірвавши погляд від кам’яних стін, запитав Макс.

- Цей інцидент – зникнення графа - вважається найбільшою таємницею для істориків, - промовив Остап.

- А уяви, що саме ми розгадаємо цю таємницю, - замріяно промовила Карла. – Уявляєте… Нам одразу дадуть дипломи історичного факультету…

- Гей, Карло, нам і так дадуть дипломи, мій батько – декан факультету! – сміючись, промовив Остап.

- Слухай, Максе, а де той родовід, який знайшла попередня група?

- Родовід – це голосно сказано, - збираючи до купи порепані листочки, промовив Макс.