Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії
«Якісь проблеми?» захрипів він. «Цей чувак мій клієнт. Готовий піти під суд?» Я схопив його за плече і м’яко потрусив.
«Не вийде,» сказав я. «Це Black Shadow, вони не допускають їх до перегонів.»
«Зачекай-но!» крикнув він. «Що значить, вони не допускають? Ти уклав угоду з цими свинями?»
«Звісно ж ні,» відповів я, штовхаючи його до виходу. «Але вони всі озброєні. Ми тут єдині без пушок. Ти що, не чуєш цих пострілів навкруги?»
Він спинився, послухав хвилинку, потім раптово зірвався і побіг до машини. «Ви хуєсоси!» кричав він через плече. «Ми ще повернемось!»
До того часу як ми вивели Акулу на дорогу, він уже міг говорити.
«Господи боже! Як ми могли вмішатися в те кляте кодло шизофреніків? Давай звалимо нахуй з цього міста. Ті гівнюки намагалися вбити нас!»
5. Висвітлення подій… Преса в дії… Прикра невдача
Гонщики були готові вже на світанку. Чудовий схід сонця над пустелею. Надзвичайно яскраве сонце. Перегони починались не раніше дев’ятої, тож нам довелось убити три довгі години в казино неподалік. Там і почались всі наші проблеми.
Бар відчинився о сьомій. Правда, там також було кафе «Кава і пончики», але ті з нас, хто провів цілу ніч в таких місцях, як казино «Цирк» не мали жодного настрою їсти пончики й пити каву. Ми хотіли міцного пійла. Ми були не налаштовані на жарти, а нас було щонайменше двісті чоловік, тож вони відчинили бар спозаранку. До восьмої тридцять навколо засраних столиків утворилися величезні черги. Приміщення наповнилось шумом і п’яними криками.
Якийсь громило середнього віку, в футболці «Херлей-Девідсон» підійшов до бару і загорланив: «Чорт забирай! Який сьогодні день? Субота?»
«Уже понеділок,» відповів хтось.
«Ха! От же ж блядство!» крикнув бугай у натовп, звертаючись до всіх відразу. «Вчора я ще був удома в Лонзі, коли мені розповіли, що сьогодні будуть перегони «Мінт 400», тож я сказав жінці “я їду”.» Він зареготався.
«Вона почала шось там гавкати, тож мені довелось трохи її побити, а наступне, що я пам’ятаю – це як двоє хлопців, яких я раніше ніколи не бачив, витягли мене на тротуар і почали гамселити. Боже! Вони з мене мало кишки не повибивали.» Він засміявся знову, потім звернувся до натовпу, який його взагалі не слухав.
«Так!» продовжував він. «Потім один з них каже “ти куди збираєшся?”, а я йому ”в Лас-Вегас на «Мінт 400».” Тож вони дали мені десять баксів і підкинули до автостанції…» Він раптово зупинився. «Принаймні, я думаю, що то були вони…»
«Але все ж я тут. Мушу сказати, що то була довга нічка! Сім годин у тому задрипаному автобусі! Коли я прокинувся уже почало світати і я був у центрі Лас-Вегасу. Я навіть розгубився на хвилину, я не знав якого дідька я тут роблю. Єдина думка в моїй голові була: О, Боже! Невже я знову з кимось одружився?»
Він стрельнув у когось із натовпу цигарку і, все ще усміхаючись, підкурив. «Але потім я загадав, дякувати Богу! Я ж приїхав на «Мінт 400»… І то було все, що мені треба було знати. Мені насрати хто виграє, а хто програє. Мені просто кайфово бути тут із вами, народ.»
Ніхто не міг з ним посперечатись. Ми всі розуміли його. В певних колах «Мінт 400» вважалася набагато-багато крутішою подією, ніж Супер Боул, Кентукське Дербі та Оуклендське дербі ролерів разом узяті. Ці перегони приваблювали особливий контингент і наш чувак у футболці «Харлей» був одним з таких персонажів.
Кореспондент з журналу «Life» співчутливо кивнув і крикнув бармену: «Хильни нам по одній!»
«Давай більше,» промимрив я. «Давай зразу по п’ять?» я вдарив по стійці своєю закривавленою долонею. «Хай йому грець! Давай десять!»
«Підтримую!» закричав журналіст з «Life». Він вже ледве тримався на ногах, але продовжував говорити твердо: «Це просто чарівна подія у спорті! Цього може більше не повторитись!» Його голос неначе зламався. «Одного разу я писав про ’’Тріпл Краун’’[4],» пробурмотів він. «Але їх не прирівняти з тим, що буде сьогодні.»
Якась жінка з жаб’ячими очима хиже схопила його за пояс. «Встань!» попросила вона. «Будь ласка підіймись! Ти будеш гарним хлопчиком, якщо встанеш!»
Він засміявся. «Послухайте, мадам,» огризнувся він. «Я й так до пизди гарний і тут, внизу. Вам же ж гірше, якщо я встану!»
Жінка продовжувала тягнути його. Вона провисла на ньому вже дві години і не збиралася втрачати свій шанс. Проте, мужик з «Life» нічого від неї не хотів; він все більше й більше сповзав зі стільця.
Я відвернувся. Це була жахлива картина. В кінці кінців, ми були вершками національної спортивної преси. І ми зібрались тут, у Лас-Вегасі з особливим завданням: висвітлити події четвертої щорічної гонки «Мінт 400»… це серйозне завдання і тут не варто валяти дурня.
4
