Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії

Але ж ні. Чергові два долари в пизду. Йобані ублюдки!

Все. Заспокойся. Навчись не зважати на поразки. Головне зараз – зробити повне висвітленя; а все решта до сраки, принаймні зараз. На шляху до ліфта я побачив мужика з «Life», який сидячи в телефонній будці, щось жваво доводив оператору на іншому кінці дроту. «ЛАС ВЕГАС НА СВІТАНКУ –гонщики все ще сплять, над пустелею все ще стоїть пил, 50 000 виграшу заховані в сейфі Дель Вебба, власника в готелю «Мінт», що знаходиться в самому серці Казино Центру. Надзвичайне напруження. І вся наша журналістська команда знаходиться тут (як завжди, супроводжувана поліцейським ескортом…)». Пауза. «Так, операторе, останнє слово було поліція. Що ще? Це спеціальний репортаж «Life»…»

Червона Акула була там, де я її й лишив. Я завів її в гараж і записався – так, звісно, машина доктора Гонзо, якщо її раптом подряпають, ми виправимо кузов ще до ранку. Так, звісно, це входить у вартість номеру.



***

Коли я повернувся, мій адвокат був у ванній. Він був занурений у зелену від маслянистої солі для ванни воду, тримаючи радіоприймача, увімкненого в розетку. Радіо горланило на всю. Пісня гурту, під назвою «Three Dog Night» про жабенятко на ім’я Єремія, що хотів «Звеселити світ.»

«Спочатку Ленон, тепер це,» подумав я, «Що буде потім? Глен Кемпбел кричатиме про те ’’Куди поділись усі квіти?’’»

Дійсно, куди? У цьому місті не залишилось квітів. Лише хижі рослини. Я вимкнув звук і побачив шматки ЛСД-шних марок біля приймача. Здається, мій адвокат помітив зміну гучності. Хоча його й було майже не видно за зеленими випарами з ванної, половина його голови стриміла з-над води.

«Ти що, зжер все це?» запитав я, тицяючи залишками марок йому в пику.

Він проігнорував мене. Проте я знав, що до нього буде важко достукатись впродовж наступних шести годин. Він був поза нашим виміром.

«Ах ти ж йобане стерво,» сказав я. «Молися, щоб у сумці лишилося хоча б ще трохи кислоти, інакше ти попав.»

«Музика!» заревів він. «Увімкни музику. Постав касету.»

«Яку касету?»

«Нову. Вона там.»

Я покрутив приймач і помітив там касетник. Але касету, «Surrealistic Pillow», треба було переставити на інший бік. Він вже встиг прослухати одну сторону, при чому на такій гучності, що її також чули всі наші сусіди в радіусі ста ярдів.

«Давай ‘White rabbit’,» сказав він. «Хочу наростання звуку.»

«Тобі капець,» мовив я. «Я звалюю за дві години, а потім прийдуть вони і виб’ють з тебе життя своїми дубинками. Прямо тут, у цій ванні.»



«Я сам викопав собі могилу,» відповів він. «Зелена вода і Білий Кролик… увімкни касету; не змушуй мене робити це самому.» Його рука раптово виринула з води, стискаючи ніж.

«О, Боже,» сказав я. І тоді я зрозумів, що він зараз лежить у ванній, накачаний кислотою, стискаючи у руці найгостріший ніж, який я тільки бачив, повністю позбавлений здорового глузду й вимагаючи Білого Кролика. Це воно, подумав я. Він дійшов до крайньої межі. Він дійсно цього хоче. Він готовий…



«ОК,» сказав я , перевертаючи касету й натискаючи на плей. «Але зроби мені останню послугу. Дай мені дві години. Дай мені дві години, щоб виспатись до завтра. Це буде важкий день.»

«Ну звісно,» сказав він. «Я ж твій адвокат. Я дам тобі стільки часу, скільки треба, за моїми стандартними розцінками: 45 баксів за годину, але ж тобі не хочеться розголосу, тоді чому б тобі не заплатити відразу сотню і на цьому все?»

«Я випишу чек.» відповів я. «Національний банк «Соутус». Тобі навіть не знадобиться паспорт. Вони мене знають.»

«Мені похуй.» Сказав він, ковбасячись під музику. Ванна кімната нагадувала великий сабвуфер, огидно резонуючи і викривлюючи звук. Підлога залилась водою. Я витягнув радіо на максимальну довжину проводу і зачинив двері.

За кілька секунд він заволав «Допоможи мені! Гнида! Допоможи мені!»

Я забіг назад, думаючи, що він випадково відрізав собі вухо.

Але ж ні… він намагався вилізти з ванної й дістатись до магнітофона. «Я хочу взяти магнітофон у ванну,» проревів він.

Я вибив приймач у нього з рук. «Ти придурок!» крикнув я. «Залізь назад! Облиш магнітофон!» Я відштовхнув його назад. Музика грала настільки гучно, що важко було розрізнити, що в дідька там грає, якщо тільки не знати «Surrealistic Pillow» напам’ять… тож я знав, що «Білий Кролик» уже завершився; дійшов до піку і все.

Але мій адвокат, здається, не розумів. Йому хотілось ще. «Перемотай назад!» кричав він. «Я хочу ще!» його божевільні очі не могли навести фокус на чомусь одному. Здавалось, він ось-ось досягне оргазму. «Врубай!» горланив він. «На повну гучність! І коли дійде до того моменту, коли той йобаний кролик відкусить собі голову, вкинь магнітофон до мене у ванну.»

Попередня
-= 17 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!