Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії
Я особисто нічого не мав проти неї. Але я знав, що вона була здатна – зважаючи на всі обставини – засадити нас двох щонайменше на двадцять років, розповівши зворушливу історію, якої ми й не знатимемо аж до самого слідства: «Так, ці двоє чоловіків, що на лаві підсудних, дали мені ЛСД і завезли до готелю…»
«І що ж вони зробили потім, Люсі?»
«Я не пам’ятаю, Ваша честь…»
«Справді? Можливо цей документ від окружного прокурора освіжить твою пам’ять, Люсі… Це заява, яку ти зробила офіцеру Сквейну після того, як тебе знайшли голою в пустелі біля Міду[13].»
«Я точно не знаю, що вони робили зі мною, але пам’ятаю, що це було жахливо. Один з них підібрав мене в аеропорті Лос-Анджелесу; це він дав мені таблетку… а інший зустрів нас у готелі; він сильно пітнів і говорив настільки швидко, що я не могла зрозуміти чого він хотів… Ні, сер, я точно не можу згадати, що вони зі мною робили, тому що я все ще була під дією наркотиків… так, сер, ЛСД, який вони мені дали… Здається, я була голою протягом довгого часу, можливо навіть увесь той час, що вони тримали мене там. Здається це було ввечері, тому що я пам’ятаю як вони дивились новини. Так, сер, новини з Волтером Кронкайтом, я пам’ятаю його обличчя в телевізорі…» Ні, я не був готовим до цього. Ніхто з присяжних не матиме сумнівів у її показаннях, особливо підкріплених потоками сліз та жахливими кислотними флешбеками. А той факт, що вона не пам’ятає, що ми з нею робили неможливо заперечити. Суд дізнається, що ми зробили. Вони читали про таких як ми в дешевих детективних романах за 2,95$ і бачили таких типів у 5-доларовій порнусі.
А що найголовніше, так це те, що ми не матимемо права на адвоката – тільки не після того, як вони обчистять багажник Кита: «Я б іще хотів додати, Ваша честь, що нами було вилучено цю неймовірну колекцію нелегальних наркотиків та небезпечних речовин у підсудних під час їхнього арешту та обшуку дев’ятьма офіцерами поліції, шість з яких було госпіталізовано… а також презентувати висновок трьох професійних наркоекспертів, обраних президентом Національної Конференції Окружних Прокурорів, проведення якої опинилося під загрозою зриву через обурливі дії підсудних… ці експерти дійшли до висновку, що наркотиків, котрі зберігалися у підсудних, вистачило б для того, щоб вбити цілий військовий взвод… так, панове, я використовую саме слово вбити, цілком розділяючи весь страх та відразу, котру ви відчуваєте, думаючи про те, як ці два ґвалтівники-дегенерати використовували весь арсенал цієї отрути, щоб повністю знищити свідомість та мораль невинної дитини, цієї бідолашної приниженої дівчинки, котра сидить перед вами… так, вони дали їй достатньо наркотиків, щоб пошкодити її мозок настільки, що вона не може згадати всі мерзенні подробиці оргії, до якої вони її примусили… а потім вони використали її, пані та панове присяжні, у своїх брудних намірах!»
5. Жахливий досвід з надзвичайно небезпечними наркотиками.
Це було нестерпно. Я підвівся і взяв свій багаж. Я відчував, що треба звалювати негайно.
Це, здається, нарешті дійшло й до мого адвоката. «Зачекай!» Гукнув він. «Ти не можеш залишити мене самого в цьому гадюшнику! Цей номер зареєстрований на моє ім’я.»
Я знизав плечима.
«Ну добре, хай йому грець,» сказав він, підходячи до телефону.
«Я подзвоню їй. Я її здихаюсь назавжди.» Він кивнув.
«Ти правий. Це моя проблема.» Я похитав головою. «Це зайшло занадто далеко.»
«Не забувай, що в тебе крутий адвокат,» відповів він. «Розслабся. Я все владнаю.» Він подзвонив у «Американу» і попросив з’єднати з 1000 номером. «Привіт, Люсі,» сказав він. «Так, це я. Я отримав твоє повідомлення… що? Ні, я задав тому виродку такий урок, який він ніколи не забуде… що?… о, ні, не мертвий, але він більше нікого не потурбує – так, я залишив його там; я віддубасив його, а потім повиривав усі зуби…»
Боже, подумав я. Не можна покладатись на чувака, накачаного кислотою.
«Але є одна проблема,» продовжував він. «Мені треба зникнути. Той козел зняв гроші з фальшивого чека і записав тебе як поручителя… так, я знаю, але не можна судити про книжку лише з обкладинки, Люсі; деякі люди гнилі зсередини… в будь-якому разі вони розшукують нас обох. Не дзвони сюди ні в якому разі; вони прослідкують дзвінок і кинуть тебе за грати… ні, я зараз же переїжджаю до «Тропікани»; я подзвоню тобі відразу ж як дізнаюсь номер своєї кімнати… так, десь за дві години; я маю поводитись природньо, інакше вони мене розкусять… швидше за все я зареєструюсь під іншим іменем, але повідомлю тебе під яким… обов’язково, відразу ж як тільки зареєструюсь… що? Звісно; ми підемо до Цирку-Цирку і подивимось на білих ведмедів; це видовище винесе тобі мозок…»
13
