Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Світла і тіні ОУН

Цікаву роботу виконувала референтура громадської роботи чи, як тоді вона називалася, референтура т. зв. органічного сектору. Це була ділянка роботи, яку думали монополізувати за собою, як було згадано, наші залеґалізовані, старі партії. ОУН як підпільна організація трактувала цей відтинок, відповідно до своєї настанови, другорядно. Проте громадській роботі присвятила вона багато уваги, трактуючи одначе громадські установи не як самоціль, а як засіб для виховання загалу. Відповідно до цього певна кількість членів організації була відставлена до громадської роботи. Йшлося про те, щоб громадські установи давали максимум національного виховання, щоб «Просвіти», «Рідні Школи», кооперативи, спортові гуртки і т. д. найкраще виконували свої завдання.

У висліді ОУН здобула великий вплив на цьому відтинку. Коли йдеться про низові клітини, то там, в деяких повітах вплив ОУН був стовідсотковий. Річні збори повітових централь «Просвіти» чи інших установ проходили там під пригнітаючим впливом членів і прихильників організації і керівні органи цих установ були вибирані на пропозицію та голосами маси прихильників і симпатиків ОУН. Хоча впливи організації на низові клітини громадських установ були сильні, ОУН однак не збиралася перебирати контролі над центральними установами у Львові. Поставлення роботи в цій ділянці і так не належало до першорядних завдань організації, і цю роботу на низових і середніх ступенях громадських установ організація підсилювала, як згадано, тільки допоміжно, використовуючи їх відповідно до значення цих установ для піднесення національного та культурного виховання і для політичного освідомлення мас у дусі визвольної політики.

В наслідок цього, не зважаючи на те, що ОУН мала великий вплив на громадські установи, центральні управи цих установ далі комплектувалися за давнім звичаєм залаштунковими домовленнями представників старих партій, що вважали ці справи за сферу виключних своїх впливів.

Військова і розвідна референтури до вибуху війни як слід не розвинулися. Перша знаходилася в стадії плянування аж до розгрому ОУН польською поліцією в 1934 р. Вона розвинула свою діяльність щойно під час війни, спершу на еміграції в Кракові, пізніше за німецької окупації на батьківщині. В 1934 р. перестала також діяти розвідча референтура, що спершу широко розвинула була свою роботу, зорганізувавши окрему мережу («сітку»), тобто свої клітини, по всіх організаційних ступенях і втримуючи з ними свій зв'язок, окремий від загально-організаційного. Ця розвідча мережа була загальним джерелом інформації і мала, між іншим, служити як інструмент для внутрішньо-організаційної контролі, що крило в собі певну небезпеку. Інформації цієї розвідчої мережі йшли не нормальним, тобто організаційним шляхом, а окремими зв'язками розвідки і, що найважливіше, мали «довірочний», тобто анонімовий і тим самим безконтрольний характер. У випадку невідповідної постанови цей розвідчий апарат міг прибрати форм «апарату в апараті», тобто ролю центрального стрижня організації, який, не виконуючи політичної роботи та не відповідаючи за неї, контролював би її.

Під час війни, починаючи від емігрантських часів у Генеральній Губернії, функцію внутрішньої контролі перебрала «Служба безпеки», відкривши нову ланку роботи і метод діяльности організації.

За винятком розвідчої референтури, вся організаційна робота йшла шляхом не ресортових зв'язків, а шляхом територіальної ієрархії. Окремі екзекутиви (краєва, окружні, повітові) відповідали спільно за всі ділянки своєї роботи, і зв'язки йшли центрально: від голови чи організаційного референта до їхніх відповідників в окружній чи повітовій екзекутиві. Тільки юнацтво мало в справах чисто виховних час до часу свій окремий контакт з референтом юнацтва в Краєвій Екзекутиві.

В організаційних низах окремі ресорти роботи зникали, починаючи від району вниз, і були цілком уніфіковані. Районовий та підрайонові керманичі (в деяких округах вживались назви «надрайон» на означення вищої і «район» — нижчої адміністративної одиниці), кожний на просторі своєї території, полагоджували всі справи свого терену. Повіт був поділений на 4–6 районів, які ділилися на 2–3 підрайони. Критерієм поділу на райони і підрайони був природний, географічний зв'язок між окремими селами і наявність сил організації в них. Очевидно, село, де знаходилася енергійніша людина, а довкола неї певна група людей, ставало центром району. Найнижчою оперативною клітиною ОУН була «трійка» або «п'ятка», тобто гурт людей, пов'язаних із собою організаційно під керівництвом одного зверхника. Це стосувалося однак тільки інтелігентського або політично виробленого та вартісного елементу, що становив кадри організації. Організаційна система кінчалася в селах, якщо не рахувати згаданих оперативних клітин, на «станичнім», тобто на одній випробуваній людині, що формально вважалася членом ОУН. Всі інші визнавці ідей ОУН вважалися «прихильниками», якщо вони активно підтримували ОУН, або «симпатиками», які сприяли визвольній боротьбі в більше пасивній формі (грошеві пожертви, таємні скритки тощо). З рядів останніх рекрутувалися діячі на громадському відтинку, і при їх допомозі ОУН під кермою відповідних референтів у повітових екзекутивах мала великий вплив на населення.

Попередня
-= 6 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!