Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Танок з драконами

Його промова не надто здивувала Грифа. Гаррі Стрікланд завжди був людиною незлобивою, схильною вкладати радше мирні угоди, ніж ворога келепом на полі битви. Він мав хист добувати золото… але чи стане йому хисту вигравати битви?

— Є дорога суходолом, — мовив Франклин Буйцвіт.

— Гемонська дорога — то смерть. Ми втратимо половину війська втікачами, щойно оголосимо про такий похід. І поховаємо половину тих, хто лишиться, обіч неї. Прикро казати, але магістрат Іліріо з друзями показали брак розуму, поклавши стільки надій на королеву-дитину.

«Ні, — подумав Гриф, — вони показали брак розуму, поклавши надію на тебе.»

І тут заговорив принц Аегон.

— Тоді покладіться на мене! — почав він. — Даянерис — сестра принца Раегара, але ж я — його син! Якого вам ще треба дракона?

Гриф стиснув плече принца Аегона рукою в чорній рукавиці.

— Хвацько сказано, — мовив він, — але краще спершу думай, потім говори.

— Я подумав! — відповів юнак. — Навіщо мені тікати до тітки, наче безпорадний жебрак? Мої права вищі за її. Хай вона сама прийде до мене… на Вестерос!

Франклин Буйцвіт зареготав.

— А мені до вподоби! Рушити на захід, не на схід. Хай мала королева саджає оливи, а ми тим часом посадимо принца Аегона на Залізний Престол! Малий має камінчики між ніг, годі казати.

Отаман скривився, наче йому ляпаса хто загилив.

— Тобі що, Буйцвіте, сонце геть мізки сквасило? Нам потрібна дівчина. Нам потрібен шлюб із нею. Якщо Даянерис визнає нашого принцика і візьме його за чоловіка, те ж саме зробить і Семицарство. Без неї панство поглузує з нашого нахабства і затаврує принца самозванцем. А до речі, треба спершу якось дістатися Вестеросу. Ти чув Лисоно. Кораблів ніде не знайдеш.

«Вайло боїться війни, — усвідомив Гриф. — Як вони примудрилися поставити його на місце Чорносерда?»

— До Невільницької затоки — не знайдеш. Але до Вестеросу — інша справа. Нам зачинено схід, а не море. Тріархи будуть щасливі побачити наші спини, навіть не сумнівайтеся. Ще й допоможуть знайти кораблів, аби лише випхати нас до Семицарства. Жодне місто не захоче, щоб у нього на порозі мулялося без діла десятитисячне військо.

— Має рацію, — мовив Лисоно Маар.

— Лев, певно, вже унюхав дракона, — додав один із Коліїв, — але Серсея не зводить очей з Меєрину і тамтешньої цариці. Про нашого принца вона нічого не знає. Щойно ми висадимося і піднімемо корогви, до нас на поміч рине безліч люду.

— Не безліч, — виправив Галайда Гаррі, — а скількісь. Раегарова сестра має драконів. Раегарів син — ні. Ми не маємо досить потуги, щоб воювати престол без Даянерис та її війська. Її Неблазних.

— Перший Аегон захопив Вестерос без жодного євнуха, — зауважив Лисоно Маар. — Чому б те саме не зробити шостому?

— Але ж задум полягав у тому, щоб…

— Чий задум? — перервав Трістан Водограй. — Жирного магістрата? Той самий задум, що змінюється на кожен поворот місяця? Спершу до нас мав приєднатися ще Візерис Таргарієн, як хто його пам’ятає. Із півсотнею тисяч дотракійських верескунів за спиною. Потім Король-Жебрак врізав дуба, і зайшла мова вже про його сестру, королеву-дитину, сумирну й недолугу, яка пливе за порадою до Пентосу із трьома новоналупленими драконами. Але та дитина раптом повертає до Невільницької затоки, лишає за собою вервечку палаючих міст… і гладун вирішує, що тепер ми маємо зустрічати її під Волантисом. А зараз, бачу, і цьому задумові вже настає гаплик.

— Я досить наслухався про задуми Іліріо. Роберт Баратеон звоював Залізний Престол, не маючи такої переваги, як дракони. То й ми зуміємо. Якщо ж я помиляюся, і Семицарство не повстане на нашому боці, ми завжди зможемо відступити назад за вузьке море, як колись Лихий Булат і чимало інших після нього.

Стрікланд уперто захитав головою, заперечуючи.

— Небезпека…

— …менша, ніж здається — відколи помер Тайвин Ланістер. Семицарство ніколи не буде дозріліше для завоювання. На Залізному Престолі знову сидить король-хлопчак — навіть молодший, ніж попередній. А землею Вестеросу гуляють бунтівники, наче вихори осіннього листя.

— Хай так, — відповів Стрікланд, — але самотужки ми не маємо надії…

Грифові вже остогидло боягузтво отаман-полковника.

— Де ж самотужки! За нас стане Дорн. Хіба може не стати? Принц Аегон — син принцеси і великої князівни Елії так само, як принца Раегара.

— Саме так, — додав малий, — і хто тоді лишиться на Вестеросі проти нас? Жінка!

— Не абияка, а з Ланістерів! — заперечив отаман-полковник. — Стерво матиме при боці Крулеріза, його не можна скидати з рахунку. За ними обома стоятиме багатство і міць Кастерлі-на-Скелі. Іліріо каже, малий король заручений з панною Тирел — отож доведеться мати справу ще й з могуттям Вирію.

Попередня
-= 166 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!