Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Танок з драконами

— Ніхто не шкрібся, — заперечила Джихікі. — Як це… шкреблися?

— Руками, — відповіла Місандея. — Цегла в мурах вже стара і сипка. Вони намагаються продертися до міста.

— Хіба за кілька років, — мовила Іррі. — Мури дуже товсті. Це кожен знає.

— Кожен знає, — погодилася Джихікі.

— Мені вони теж сняться, — мовила Дані й узяла Місандею за руку. — Але табір за добру версту від міста, люба моя. Ніхто не шкребеться у мури.

— Вашій милості краще знати, — відповіла Місандея. — Помити вам волосся? Вже скоро час. Резнак мо’Резнак і Зелена Грація прийдуть обговорити…

— Приготування до весілля! — Дані сіла у водоймі рвучко, зі сплеском. — А я трохи не забула!

«Бо, напевне, хотіла забути.»

— А після них маю вечеряти з Гіздахром, — зітхнула Дані. — Іррі, неси зелений токар. Отой, що шовковий, з мирійським мереживом на подолі.

— Його лагодять, халісі. Мереживо розірвалося. Зате блакитний токар саме випрали.

— Тоді блакитний. Їм теж буде приємно.

Вона майже не помилилася. Жриця та підстолій справді були раді бачити її вбраною в токар, як справжнісіньку меєринську панянку. Та насправді їм бажалося роздягти її голяка. Даянерис вислухала, не вірячи своїм вухам, а коли вони скінчили, відповіла:

— Не хочу завдавати образи, але Гіздахровій матері та сестрам я голою не покажуся!

— Але ж, — мовив Резнак мо’Резнак, кліпаючи очима, — ваша превисокість мають такий обов’язок. Перед шлюбом за звичаєм жінки чоловікового дому оглядають черево нареченої та її, гм… жіночі місця. Перевіряють, чи належної вони будови, чи виглядають здоровими, чи…

— Чи обіцяють плідність, — скінчила Галацца Галаре. — Це стародавній звичай, ваша преосяйносте. Засвідчити огляд і проказати належні молитви прийдуть три храмові Грації.

— Так-так, — закивав Резнак, — а потім подається частування, особливий пиріг. Жіночий пиріг, що печеться лише на заручини. Чоловікам його куштувати не дозволено. Мені казали, він надзвичайно смачний. Аж казковий.

«А якщо черево моє зів’яло, а жіночі місця зурочено? Чи подадуть особливий пиріг і до такого випадку?»

— Гіздахр зо’Лорак матиме змогу розглядати мої жіночі місця після весілля. — «Хал Дрого не знайшов у них жодної вади, то чого йому там шукати?» — А його мати з сестрами хай розглядають одна одну і тішаться пирогом без мене. Я його не куштуватиму. Так само, як не обмиватиму шляхетні ноги шляхетного Гіздахра.

— Ваша препишність, мабуть, не конче розуміють, — заблагав Резнак. — Обмиття ніг — священний звичай, благословенний у віках. Він означає, що ви раді стати покірною служницею власному чоловікові. Весільне вбрання також просякнуте красномовними знаками. Наречена вбирається у темно-червоний серпанок на токарі білого шовку, облямованого дрібними перлами.

«Цариця кролів не може одружитися, не причепивши довгі вуха.»

— Я торохтітиму тими перлами на кожному кроці.

— Перли позначають плодючість. Що більше перлів матимуть на собі ваша превисокість, то більше здорових дітей народять чоловікові.

— Навіщо мені сотня дітей? — Дані обернулася до Зеленої Грації. — Якби одружитися за вестероським звичаєм, тоді…

— Тоді боги Гісу не завважать такий шлюб за справжній святий союз чоловіка і дружини. — Обличчя Галацци Галаре ховалося за серпанком зеленого шовку, виднілися самі лише очі: зелені, мудрі, сумні. — У очах міщан ви станете підбічницею шляхетного Гіздахра, аж ніяк не законно взятою дружиною. Діти ваші вважатимуться байстрюками. Ні, ваша превисокість мають побратися з Гіздахром у Храмі Грацій, перед усім панством Меєрину, що засвідчить правдивість вашого союзу.

«Виманити голів усіх вельможних домів з їхніх пірамід на якусь нагоду — так радив Дааріо. Адже драконове гасло — вогнем та кров’ю…»

— Гаразд, як скажете, — зітхнула вона, відкидаючи негідну думку. — Я поберуся з Гіздахром у Храмі Грацій загорнутою в білий токар з дрібними перлами. Маєте до мене інші справи?

— Ще одну, і то невеличку, ваша превисокосте, — відповів Резнак. — Для майбутнього святкування було б доречно дозволити знову відкрити бійцівські ями. То був би ваш весільний подарунок Гіздахрові та вашим покірним підданим, які вас так люблять. Знак вашої згоди зі стародавніми звичаями Меєрину.

— До того ж вельми любий та втішний богам, — додала своїм тихим, лагідним голосом Зелена Грація.

«Посаг за нареченою, виплачений кров’ю.» Даянерис на смерть втомилася змагатися у цій битві. Навіть пан Барістан вже не сподівався на її перемогу.

— Жоден володар не здатен якимось дивом зробити добрим цілий народ, — казав їй старий Селмі. — Баелор Блаженний молився, постував, змурував Седмиці такий храм, що жоден бог не попросив би кращого. Але й він не врятував людей од війни та злигоднів.

Попередня
-= 249 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!