Слава ЗСУ!

На iподром поїхали трамваєм усi троє. У Ервiна вiд хвилювання повиступали на блiдих щоках червонi плями, а мачуха цiлу дорогу лопотiла без ком i крапок про ризик, про iподромнi махiнацiї, про зависокi ставки. Вона дала Тiмовi двадцять марок, сто разiв сказавши: "Гляди ж не загуби!" - i ще додала:

- Та не став на Фортуну, Тiме! Я чула в трамваї, що Фортуна не має нiяких шансiв. У неї якась там коняча хвороба, чи що. Чуєш, не на Фортуну!

Звичайно, Тiм тепер вирiшив поставити якраз на Фортуну. Однаково з угодою в кашкетi програти вiн не може. А крiм того, треба показати мачусi, що вiн краще за неї знається на таких справах.

Та, прийшовши на iподром, мачуха з Ервiном майже забули про Тiма. Надто їх захопило все, що вони бачили довкола: розкiшно вбранi дами та елегантнi пани, породистi конi на дорiжках, невеличкi жокеї в червоних кашкетиках, галас i штовханина бiля кас та бiля бар'єрiв...

- А ти не хочеш дивитись на перегони? - спитала мачуха, коли Тiм здав до каси заповненого квитка й одержав купон.

Хлопець похитав головою.

- А на якого ти коня поставив? - спитав Ервiн.

- На Фортуну! - голоснiше, нiж треба, вiдповiв Тiм.

Мачуха аж скинулась:

- На Фортуну? Алеж ятобiказа-ла, щоцяконяка... я чула втрамва-аї...

Стартовий пострiл урвав її лопотiння. Затупотiли пiдкови, загаласували, загукали глядачi, й мачуха з Ервiном кинулись уперед, щоб хоч через голови, через цилiндри, капелюхи та вуалi побачити перегони. Вони поставали недалеко вiд Тiма, що сiв собi на траву, й Ервiн раз по раз збуджено гукав до нього:

- Фортуна йде на третьому мiсцi! - кричав вiн. Потiм: - Фортуна наздоганяє! - I нарештi радiсно заверещав: - Фортуна попереду!

Та скоро Фортуна знову вiдстала, видимо, знесилившись, i Ервiн закричав:

- Пропали нашi грошi! Сплохувала Фортуна!

Тодi й мачуха повернула до Тiма голову, i погляд її нiби промовляв: "Яжтакiзнала! Непослу-хавсямене!"

Та перед самим фiнiшем Фортуна знову припустила так, що аж не вiрилося. Ервiн зарепетував як несамовитий:

- Так, так, так, Фортуно! Добре! Ну, Фортуночко, ну, ну, ну!

I весь натовп загукав щодуху:

- Фортуна! Фортуна! Фортуна!

Потiм по юрбi перебiг голосний крик, i Тiм зрозумiв: Фортуна перемогла! I пан Троч також перемiг!

Треба сказати, Тiм сiв осторонь iще й того, що сподiвався побачити пана Троча. Але з-пiд тих небагатьох картатих кашкетiв, що вiн угледiв, дивились на нього зовсiм незнайомi обличчя. Троча не було видно нiде. (I все ж вiн, хоч уже й не в картатому вбраннi, був на iподромi й нишком, ховаючись у натовпi, спостерiгав Тiма примруженими очима.)

Ось надбiг задиханий Ервiн.

- Ми виграли! - загорлав вiн. - Давай сюди купон, Тiме!

Але Тiм не вiддав йому купона. Аж дочекавшись, поки люди бiля кас розiйшлися, вiн пiдiйшов туди й одержав свiй виграш - цiлих двi тисячi марок!

- Багатенько ми виграли, - сказав Тiм i простяг грошi мачусi. Тут має бути двi тисячi.

- Атиперелiчив, Тiме? Тамрiвно двiтисячi?

- Та рiвно, рiвно, - вiдказав хлопець.

- Те-те-те! Дайсюдияперелiчу! - Вона майже вирвала грошi з пасинкових рук, почала перелiчувати їх, збилася, почала спочатку i, перелiчивши, сказала: - Справдi, рiвно двi тисячi!

Усi повмовкали. Мачуха не спускала ока з жмутка грошей у руцi, Ервiн стояв роззявивши рота, а Тiм напустив на себе звичайний свiй поважний вигляд.

Нарештi мачуха порушила мовчанку:

- Щожмитепер робитимемо зтакоюгрошвою!

- Не знаю, - знизав плечима Тiм. - Робiть що хочете, то все ваше.

Тодi мачуха раптом заплакала - чи то з радостi, чи з несподiванки, чи вiд зворушення, чи з усього того заразом. Схлипуючи, вона поцiлувала обох хлопцiв, витерла хусточкою очi й сказала:

- Ну, ходiмо, дiти! Треба ж вiдсвяткувати таке щастя!

I знову Тiмовi довелося сiсти пiд тим самим крислатим каштаном у садочку бiля кав'ярнi, пiд яким вiн сидiв iще з татом, потiм iз шахраями, а востаннє - з картатим паном Трочем.

Мачуха жваво цокотiла:

- Яжтакiзнала, щотiмнедарма поставивнафортуну! Охтихитрунчику! i вона вщипнула Тiма за вухо. Потiм замовила лимонаду й тiстечок. Щоправда, не марципанiв.

Ервiн весь час говорив про iграшкову залiзницю та про жовтi черевики на каучуковiй пiдошвi. Лиш Тiм сидiв нiмий як риба - хлопець, що бiльше не вмiв смiятися.

Сьомий аркуш

БIДНИЙ БАГАТIЙ

Вiдтодi Тiм мусив щонедiлi йти з мачухою та Ервiном на iподром. Йому дуже не хотiлось того робити, i вiн iнколи навiть прикидався хворим. Або втiкав рано з дому й повертавсь аж пiзно ввечерi. Тодi мачуха з Ервiном iшли на iподром самi. Але їм нiколи не щастило. В найкращому разi вони вигравали якихось кiлька марок.